Просте ускладнене речення

Слово моя ти єдиная зброє ми не повинні загинуть обоє.

Опустіться тихі зорі синові під вії.

Кохайтеся чорнобриві та не з москалями.

Рідна мати моя ти ночей не доспала.

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Вона та річка звивалася поміж очеретами.

Завжди радо відвідуємо Київ столицю України.

Швидко минув дощ рясний теплий.

Кажуть, що буде сніг.

Люди кажуть, завтра буде вітряно.

Там, на півдні, кажуть, вічне літо.

Кажуть в народі, курчат восени рахують.

Улітку і восени працюється по-різному.

Земля батьків і дідів - наше найбільше багатство.

Цьогоріч рясно вродили черешні і вишні.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Співають ідучи дівчата.

Землю убрану весною вранці зустрічає.

Збираючись у школу не забудьте поснідати.

Люблю ромашки польові квітки.

Може і мабуть то кепські гаранти.

Може праця хліб благословляє...

Вони може й старалися але не вдалося перемогти.

Усе іще буде що може бути.

Якщо не сьогодні то може зробимо це завтра?

... і піднімається пізно.

... і ніч триває довго.

... але це нормально.

... щоб піднятися пізно.

Чому? З якою метою?

Кому? Чому?

Який? Чий?

Де? Відколи?

Незважаючи на що? Як?

За якої умови? Котрий?

... але не зраду.

... опріч зради.

... зокрема зраду.

... але не забути.

... щоб помиритися.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії...

Напевно, колядували раніше весело, яскраво.

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Не забувай, що пам'ять і совість за тобою бредуть, як тінь.

Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.

Там будуть горіти до ранку в туманних дзеркалах троянди.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом.

Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле.

Вона сиділа, склавши руки.

Людина! Це ж яке слово! Його треба говорити стоячи.

Один оце я тільки — ні в тин, ні в ворота.

Протестуючи, запропонуйте щось взамін.

І стежка у росах, і тиха діброва — то все моя рідна співуча земля.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

О степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском!

Про кожну людину кажуть, що вона унікальна.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Наче зачарований велетень, стояв ліс, опушений білим інеєм.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Ягід навколо, зокрема дикої малини, була сила-силенна.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Гай лежав розпластавшись.

Лежить дорога золотом прошита.

Там на самому вершечку дерева птахи звили гнізда.

відокремлене означення

відокремлена прикладка

відокремлена обставина

відокремлений додаток

уточнювальний член речення

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Жив, живеш і будеш жити мій народе.

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.

О краю мій тужу я за тобою!

Не знаючи броду, не лізь у воду.

Закінчивши дослід, учні займають свої місця.

 Жита зашамотіли, підіймаючи догори свої похилені колоски

Прикрашаючи ялинку в нас був гарний настрій.

Де Залізняк душа щира де одпочиває?  

Солов’ї нічні товариші мої у сад злетілись до вікна.

Повітря тут у видолинку особливо прозоре наче скляне.

Тополя добре відомий молоді як співак.

 Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

 Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

Густі лози високі комиші укривши долину чорніють таємничо повиті сріблястим туманом.

 При самій дорозі помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав спинитись.

Посадивши біля школи липи, клени і каштани, семикласники повернулися до кабінету.

Побачивши в магазині нову енциклопедію, я захотів її переглянути.

Дивлячись кінофільм, несподівано сяйнула блискавка, ударив грім і розпочався 

Відвідавши природознавчий музей, школярі жваво ділилися враженнями від побаченого.