Просте ускладнене речення. Підготовка до ЗНО

Погідне блакитне небо дихало над землею теплом.

 Низький дерев’яний будинок стояв на околиці села.

 Скроплений росою холодний ранок вабив мене в далечінь.

3 кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

Над містом ніжний ласкавий дим.

 Поля ліси голубе небо все викликає в мене радість.

Усе цікавить дитину будинки і машини пташки і комашки.

Все повторялось і краса й потворність.

Усе його цікавило а саме дорога ліс окопи під лісом.

Усі дерева дуби клени сосни є предметом зацікавлення ботаніка.

Вишні зацвівши в росах заплачуть.

Вона читала лежачи на ліжку.

Працював не покладаючи рук.

 Біг не чуючи ніг.

Летять курличучи у вирій журавлі.

 Якщо придивитися уважніше, можна помітити: те, що здавалося байдужістю, насправді було стриманістю й честю.

Сонце світило надзвичайно яскраво, від чого здавалося що все тут позолочене.

Книга здавалося і справді вміла говорити зі мною, вона мала властивість розкривати дивовижні світи, переносячи мене в них.

 Людям здавалося що правди вже ніколи не буде, справедливості чекати не слід.

Я принаймні ніколи її не ображав.

 Інколи найщиріша правда здається несусвітньою брехнею.

 ЗНО відбувається традиційно навесні.

 Ви зараз звичайно можете змінити своє ставлення до мене.

 Чорніє поле і гай, і гори.

Ніч була хоч і зоряна, але темна.

О слово рідне, орле скутий!

Він мені, може, друг, а може, і ні.

 Ми поверталися додому, накупавшись вволю й набігавшись донесхочу.

уточнююча обставина

звертання

вставне слово

однорідні означення

відокремлена прикладка

уточнювальна обставина

звертання

вставне слово

однорідне означення

відокремлена прикладка

 уточнювальна обставина

відокремлена прикладка

 однорідне означення

 вставне слово

 звертання

Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

 Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 У студентів почалася сесія,а у школярів - канікули.

Усі квіти: соняхи, кульбабки,волошки-тягнуться до нашого життєдайного світла

 Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

 Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк-дубовий птах.

  Найріднішою і найважливішою для людини є її мати.

   У траві палали степові маки й жовті ліхтарики тюльпанів.

  Згори видно омріяний степ і безмежний простір.

 Було чути шум легкових і вантажних машин.

   Поміж лісом і ставом розкинулося місто.