пряма і непряма мова

А «Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

Б «Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

В «Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

Г «Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

А Сам до себе говорив Тимофій що земля найкраще пахне восени.

Б Ти почувайся вільно сказав Тарас дістаючи з портфеля папір та чорний італійський олівець.

В Говорила колись мою бабуся що хто дітей любить той добрий чоловік.

Г Вода тут самі бачите яка у ній сила земна і сила сонця.

А Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

Б Ви говоріть а ми будемо слухати.

В Батько спитав у сина що це на ньому за вбрання.

Г. Олена подумала ніщо так не красить людину як натхнення.

А «Скільки ж це буде верстов?» — запитав Григорія наш дід Семен, тоді ще живий.

Б «А хто їх там лічив, - стримано відповів мандрівник. Там їх ніхто й не злічить».

В "Та багато. Може, й двадцять набереться, хіба диво", - непоспіхом відповів Григорій.

Г "Ну, гаразд, — допитували сусіди. — А чого ж ви повернулися з далеких країв?" 

А Корній запитав у Марії, чи напоїть вона коней.

Б Вона відповіла, що напоїть, якщо він купить їй коралі.

В Ти й сама як коралина, відзначив Матвій.

Г Марія сказала, що він сміється з неї.

А.«Михайлику, хочеш побачити диво? – питає мене дядько Себастіян, - підійди до мене…»

Б. «Я чужої землі не домагаюся, навіть найменшого шматочка, ні!»

В. «Як ти гадаєш, Пилипе, чого це світлійший до мене приходив?» — спитав гетьман Орлика.

Г. «Не можу я, ваша милосте, знати, не відаючи, що на раді зайшло».

А «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремно» 

Б Мати прохала: «Не ходи в гай», — а він слухав і ходив.

В «Діду, а куди лебеді полетіли?» — запитав хлопчик 

Г. А материнка всіх дітей гойдає і колискову пісеньку співає - «Ой люлі, люлі, люлі, прихиліться до землі» 

А Правильно нам пора про своє подумати.

Б Жінка поцікавилася чого ти мовчиш?

В На запитання батька як вона провела день Ольга відповіла що так весело як ніколи.

Г Ольжина мрія про її чорнобривий ідеал трохи не вислизнула словами з язичка.

А Гнат каже, що він приніс Марії дорогі цукерки.

Б Дівчина відповідає, що вона цукерок не любить.

В. Гнат обіцяє, що більше не купуватиме цукерок 

Г. Гнат запитує, чого, Маріє, так квапишся.

А «Роби добро, — мені казала мати. — і чисту совість не віддай за шмати!»

Б І раптом я почула : «Я, коли виросту, теж садівником буду!» — не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко.

В Я думала: «Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не придбала, мене забула радісна весна». 

Д «Дозвольте і мені, панове, річ держать», — тут обізвалася Лисиця.

А «Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

Б «Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

В. «О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів просити тебе про дочку».

Г. Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

А. «Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав», — жалівся дід.

Б. «Христе, тікаймо!», — твердо й рішуче прошепотіла до неї Олеся.

В Тоді громада загула прелюто: — «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Г «Це я, ваш Пірат, впізнаєте?» — гавкав він крізь сльози.— «О, який я щасливий!»