Пряма мова

Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає з землі всяка рослиночка, ото мені радість,— любила проказувати вона.

"А бог її знає, хіба я знаю... Ну, чого стоїш як укопаний? — звертався дід до коня, сідаючи на воза.— Но, трогай-бо, ну..."

— Та не гавкай хоч ти мені. Чого б ото я гавкав,— жалівся дід.

"Побіжу,— думаю — в малину, та рачки попід тютюном". 

" Мати божа, царице небесна — гукала баба в саме небо,— голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! "

" Ось де я, гляньте,— було показувала вона на якусь святу душу коло божої матері угорі картини страшного суду, — Бачите? "

"Не буду,— думаю,— їсти скоромного цілий тиждень! Носитиму дідові воду на погребню, скільки він схоче, і почну ходити до церкви".

"Що ж його зробить? — думав я, залишивши ластівок.— Піду на вулицю шанувати великих людей.

" Здрастуйте, діду! — сказав я, знявши обома руками шапку, і швидко пішов далі.

"Мабуть, не почув,— подумав я.— Треба вернутись назад і сказати ще раз, голосніше".

" Та йди ти під три чорти! Не дратуй мене, крутишся тут, нечистий вас носить! — розгнівався дід "

Потім вирішив: — " Засну. Засну і виросту у сні. Дід казав, що я уві сні росту ".

Любив я, коли хтось на дорозі вночі, проходячи повз нас, казав: "Здрастуйте".

І любив, коли дід одказував: "Дай бог здраствувать". 

" Цить, Сашко, не плач — приказував мені прадід Тарас, коли я починав чогось там ревти,— не плач, дурачок. Приклепаємо косу, та поїдемо на сінокіс на Десну, та накосимо сіна, та наловимо риби, та наваримо каші.

" Рятуй людей на Загребеллі. Потопають, чув? — наказує він батьку сиплим голосом.— У тебе човен на всю губернію, і сам ти мореплавець."

" Дарма,— сказав батько і, підваживши телицю великим кілком, ловко втяг її у човен.— Раз уже я грішний, так де мені й смалитись, як не там, де ви кажете."

" Путі господні несповідимі — строго промов отець Кирило."

І сталось так, що я не стримався одного разу і, вигукуючи з полум'я бойові гасла й заклики до лютої помсти ворогам, гукнув: "Болить мені, болить!"

" Чого ти крикнув? — укорили мене.— Що призвело тебе до цього в такий великий час — біль, страх?"