Пряма мова

власне мовлення

частина художнього тексту

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

Мама попросила сина, щоб він скопав грядку.

 Сьогодні буде чудовий день, так лагідно й тихо сказала бабуся.

 Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

 «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

 Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

 «А що таке щастя?», - спитав я у матері.

реплікою

власними словами

словами автора

А: « П».

«П?» - а.

«П», - а.

перед прямою мовою;

після прямої мови;

немає слів автора.

крапка

знак оклику

знак питання

кома

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Вказують, кому належить пряма мова

Називають того, до кого звертаються

Один із засобів спілкування між людьми

Ні

Так

Так

Ні