Пряма мова .Діалог

Кома

Тире та кома

Крапка

Жоден з варіантів відповідей не підходить

Діти сказала мама завтра йдемо в парк.

Мама попросила своїх дітей Діти будьте уважні.

Батьки сказали що пишаються нами.

Любі мої будьте обережні лагідно сказала бабуся.

Потім старий додав Моя стара кожного дня борщ варить і дві макітри пирогів пече

Смачні пироги прихваляв уголос.

Веселий дідок попався роздумував Дорош…

Їж на здоров’я говорить дід моя баба перша на хуторі куховарка…

 Мама і тато, дочка і два сини, сусідка Катерина та її онук зустрілись випадково у парку.

Ми прагнемо миру і злагоди в родині і все для цього робимо.

Дочка вчора отримала "12" за контрольну, а от син, на жаль, захворів і не писав цю роботу.

Квітка завжди милує око.

Віддай мені корову назад каже багатий вбогому братові.

Ішов чоловік лісом, зустрів незнайомого пана та й щось питає.

Пташки голосно щебетали, літали понад землею.

Він правді дивився у вічі.

Недаремно говорять люди очі — дзеркало людини

На тебе чекають випробування і велика праця сказав дідусь онукові

За словами давньогрецького філософа Платона думки керують світом.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Сонечко вже сіло відпочивати, а вони все ще не заходили до хати.

Любили й парубки з дівчатами Івана послухати.

А той усе нові й нові історії вигадує.

За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розтилає і сонце спатоньки зове.

«Як гарно»! – сказала сестра

На плакаті написано: «Дружіть з книгою!»

« Я піду на річку ловити рибу» - сказав Олег

« Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював Володимир Сосюра

Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?»

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко

Люди кажуть, що весна цього року пізня.

Бути відмінником - це гордість.

- Весно красна! Прийди швидко. Прийди.

Ліси, поля, луги - це все наша Батьківщина.

Вчителька запитала учнів, чи всі готові до уроку.

Мамо, прийшла вже весна,- сказала маленька пташка.

Діти одноголосно закричали, що люблять морозиво.

У лісі ростуть різні дерева дуби, ялини, клени, сосни.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Хтось, може, винен перед ними.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Десь там матуся в обіймах утоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія. 

Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса. 

Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі .

Хоч на чверть кроку проте попереду

Старі дуби спасибі вам за осінь

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена

здається, може, по-перше, до речі

навіть, майже, все-таки, мовби, начебто

на мою думку, безперечно, на жаль, як кажуть

по-моєму, будь ласка, мабуть, отже

на щастя, на радість, на жаль, як на біду, як навмисне, на диво

кажуть, за словами..., на думку..., як відомо, по-моєму, по-твоєму

здається, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певна річ, певно, видно

по-перше, по-друге, до речі, отже, таким чином, нарешті, наприклад

Кожен пильно стежив за словами отамана.

Гори видно здалеку.

Може лихо якесь трапилося в дорозі...

Він може дуже багато чого запропонувати.

Крізь ці кущі, здається, ніхто не пробереться.

Кажуть після грози, навіть, хліб краще росте.

Мужність, як правило скромна.

Можливо, буде віхола, замети вкриють путь.

Знайдений лист

Листи повідомляють

Читати листи

Лист від брата

Заняття по футболу

Дякувати тренера

Зошит по українській мові

Бити по воротам

Бити по м'ячу

Перші тренування

До тебе, Україно, струна моя перша озветься

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

крапку з комою

тире

двокрапку

морфологія

лексикологія

синтаксис

пунктуація

Думи, мої, думи, мої, лихо мені з вами!

Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже. 

Дочко, моя, Мар’яно, оддам тебе за пана. 

Люби мене, моє серце найду свою долю.

до речі, без сумніву, на мій погляд

нібито, по-перше, на радість

навіть, на жаль, між нами кажучи

начебто, наприклад, уявіть собі

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога .

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідно­го міста

І ось, нарешті, вершина