Пряма мова. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.

частина художнього тексту

відтворене висловлювання певної особи із збереженням основної думки

відтворене висловлювання певної особи

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

з маленької букви і беруть у дужки

з великої букви

 з маленької букви і без лапок

 з великої літери і беруть у лапки

 реплікою

словами автора

власними словами

двокрапку

кому

тире

 крапку з комою

 на особу, до якої звертаються

 кому вона належить

 на час, коли відбувається розмова

 “Це я, ваш Пірат”, – гавкав він крізь сльози.

Іван сказав – “З тобою мова буде потім”.

 “Оксано, тікаймо” – рішуче прошепотіла до неї Олеся.

 Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим.

 На сизих луках скошено траву.

 “Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

 Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

“Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

 Тут поет запитав Хто там.

Лицар крикнув От спасибі!

Не на тебе чекати я буду поет відповідає.

 "П?" - а.

 А: "П?"

А: "П".

 «Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

 Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?»

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко.

«Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював В. Сосюра.

На плакаті написано: «Дружіть з книгою!»