пунктуаційна норма

Вечірня зіронька встає, дочка вечерять подає.

Коли ідеш ранковим полем, там грають бризки від роси.

Жити щасливо мусить кожна людина.

Слова — полова, але огонь в одежі слова — безсмертна чудотворна фея.

гоовний і другорядний

послідовний і зворотній

прямий і непрямий

сильний і слабкий

Хмари починають темніти, стають синьо-чорні.

Намотати на вус – означає добре запам’ятати.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Щире кохання – то великий скарб.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Митець щоразу все мусить відкривати заново.

Золоточубий жовтень прийшов позолотити дерева.

Так, я буду крізь сльози сміятись…

Прожити вік – не поле перейти.

Затихне і знову журитись почне.

Умовились ми з Василем на річку піти на цілий день.

Я дуже радий вам допомогти.

Лісове болото обступили білокорі верби.

Ще здалеку побачили чотири берізки.

Стоять віддалік одна від одної три верби.

Учень бездоганно описав степ.

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

Гарячий промінь по підлозі котився м'ячиком.

Він пам'ятає шаблю гостру.

Мама була вчителькою.

Перехожі з подивом зиркали на дівчину.

образ/символ, поет/класик, художник/пейзажист

трава/звіробій, місто/Херсон, річка/Донець

храм/Святої Софії, селище/Наддніпрянське, письменник/літописець

озеро/Світязь, виставка/продаж, красуня/дівчина

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ.

Навкруги, мов дніпрові круті береги, стіни жител червоні та сірі.

Духмяно пахли бур'яни, як пахнуть тільки у серпні.

Життя було як вірш без пунктуації.

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід.

Дівчина мов пісня.

Максим почервонів як рак.

Бурлаки звернули в яр на відпочинок.

чи лінивого не молотом, а голодом.

Сергій повільно піднявся трапом.

Спросоння Пашко злякався.

Сьогодні день дощовий.

Осіннє сонце сипало промінням.

У руках дівчини була гілочка верби.

У брейн-ринзі перемагає найерудованіший.

«Кобзар» - настільна книга кожної людини.

Кущ осінньої калини паленіє у вікні.

Недавно я прочитала оповідання « Осінній дощ».

Поезія – це праця зрима.

додаток

обставина

означення

присудок

налилося

літо

пахощами

квітів

узгоджене означення

неузгоджене означення

прикладка

дієприкметник

часу

мети

місця

міри та ступеня

означення

додаток

обставина

підмет

повні й неповні;

прості та складні;

двоскладні та односкладні;

поширені та непоширені.

З темного моря білява хвилечка до побережного каменя горнеться.

Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зав’язь все-таки дали.

Ліси мої, гаї мої священні! Пребудьте нам вовіки незнищенні.

Гуляє вітер-шелестій із батьківського лісу.

низку пісень

проспівав дідусь

проспівав увечері

народних пісень

додаток

звертання

означення

обставина

Книги – морська глибина.

Роса, як сльоза, чиста, прозора.

А дівчина була як сонце.

Життя прожити не поле перейти.