Речення

А тепер слухай, бо починається найголовніше.

Велерад знову стишив голос майже до шепоту, схилившись над самий стіл.

Ось тобі вся правда, і ніякими чарами тут не зарадиш

Я, зрозуміло, ще зайду попрощатись

коли ми проходили повз вежу.

і ми поспішили на сеанс у кінотеатр

а ми тільки проходили повз вежу.

ми запізнилися на зустріч.

частини речення рівноправні між собою за змістом та граматично

частини речення нерівноправні граматично та за змістом

частини речення поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами

частини речення поєднані лише інтонаційно

складнопідрядне речення обов'язково має головну та залежну частини

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде, міцне є коріння проймають (Леся Українка).

Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Нам дивно, що ви сюди заїхали.

Все спить, однак вже я не сплю.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Мені однаково, чи буде той син молитися, чи ні...

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Теє слово всім давало то розвагу, то пораду.

Геть одбившися од гурту, їде лицар в самотині.

Один із нас сильно сумнівався.

Леся Українка разом із Климентом Квіткою перебувала в Грузії.

Збройні сили України дають відчайдушний відпір ворогові.

"Давня казка" - улюблений твір багатьох восьмикласників.

Більшість учасників Революції Гідності стали добровольцями.

Сьогодні вчасно прийду до школи.

Тарас Шевченко - сучасний поет.

До вступу в гімназію Франко був сільським хлопцем.

Команда восьмикласників стала другою в змаганнях.

Ми закінчили свою справу вчасно.

Продовжуємо опрацьовувати на уроці тему "Світ української поезії".

Не знаючи броду, не лізь у воду.

За наказом командира боєць змушений був покнути роту.

Мені не хотілося довго гуляти засніженими вулицями.

Білий сніг вкривав почорнілу землю.

Бажання змагатися ставлало сильнішим.

Його слова не викликали розуміння оточення.

По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні.

Сірий кіт на призьбі біля хати шукав у снах минулі дні.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Над синім бором мела-крутила зима.

Нещадний грудень з рук обох кладе на шлях замети білі.

Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

Єнс Столтенберг - норвезький державний і політичний діяч. 

Українці згуртувалися в обороні своєї держави.

Президент України відвідав з офіційним візитом Брюссель.

На небі сонце - серед нив я.

Колише хмара втомлені громи.

Любить людей мене навчила мати.

Ходить сон коло вікон.

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Потрапити в той дім для нас було за щастя.

І залишився стояти дуб на узліссі.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Море безбарвне, аж біле.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе викликати на двобій лицарі.

У ці дні починає сутеніти о шостій.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Письменник щоразу мусить все відкривати заново.

Сорок струменів злилися в один водоспад.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Коли почав орати, то в сопілку не грати!

 Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

 Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

 Дуже любив професор, коли дівчата приходили у вишиванках.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу ковдру.

Повітря, що пропахло полином, навіювало щемкі спогади.

( ), щоб [ ].

[ ] , щоб ( ).

[ ] , щоб ( ) ( ).

Означальне

З'ясувальне

Місця

Часу

2

3

4

5

1

2

3

4

5

Защебетав соловейко ... пішла луна гаєм (Т. Шевченко).

То не хмара ... біла пташка хмарою спустилась (Т. Шевченко).

Посієш вчасно ... вродить рясно.

Очі не бачать … душа не болить 

На подвір’ї Сашко пригнувся під вікнами знову, прокрався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмив віником валянки (М. Вінграновський).

Ось упала галузка, ось розігнулася гілка, ось з-під листка грабового вивільнилась мережана лопать папороті (Є. Гуцало).

Прийшла весна – стоять садки зелені та рясні (Г. Комарівна).

Терня тому колюче, що не хоче, щоб його рвали, а його виривають, бо колюче .

Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахи­ляюся до неї, я п'ю її спів і прислухаюся до шелесту отави (М. Стельмах).

Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв сіроманець.

Я сьогодні забарилась: батько занедужав (Т. Шевченко).

Голова дурна — ногам нема спокою (Нар. творч.).