Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"(розділ 1)

6

7

8

В дерев'яній хатинці на краю кручі.

В цегляній хатинці на краю маленького міста.

В дерев'яній хатинці на краю великого міста.

Було тісно, незручно, але меблів вистачало.

Було страшенно незручно спати на шести ліжках у одній кімнаті.

Оселя була зручною та комфортною.

Оселя була убогою,мала дві кімнатки і одне ліжко.

Вони були ледачі, не хотіли працювати.

Вони боялися втратити своє місце на ліжку.

Вони були лежачі, бо усе життя тяжко працювали, втратили силу і здоров'я.

Купити велику шоколадку.

Придбати ще одне ліжко.

Купити кращу хату.

На шоколадній фабриці.

У крамниці зубної пасти.

На фабриці зубної пасти.

Готували святкові страви.

Можна було з'їсти подвійну порцію.

Ходили на вечерю до ресторану.

Тушкована капуста.

Борщ з квашеної капусти.

Пиріг з капустою.

Хлопчик був ненажерою.

Чарлі ріс, йому не вистачало енергії.

Він багато перебував на свіжому повітрі.

У місті була фабрика зубної пасти.

Увесь час він спостерігав, як інші діти з апетитом їдять шоколадні цукерки.

Йому щодня слід було ходити до школи.

Невеличку шоколадну плиточку за дві гривні.

Зубну пасту ,що коштувала два центи.

Невеличку шоколадну плиточку за десять центів.

На рік.

На день.

На місяць.

Більш як на місяць.

Чарлі цілий день сидів на лаві, накручуючи кришечки на тюбики з пастою.

Майже біля самої хатинки, де мешкав Чарлі, стояла величезна шоколадна фабрика!

Власником шоколадної фабрики був містер Віллі Вонка

І що то була за чудесна, неймовірна будівля! Оточена височенним муром з величезною залізною брамою, вона вся диміла й химерно гула. А повітря навколо муру аж на кілометр просякло густими й розкішними пахощами рідкого шоколаду!

Уся родина заощаджувала для цього гроші і, коли наставав знаменний день, Чарлі з самісінького чудесного ранку дарували невеличку шоколадну плиточку. І щоразу він акуратно клав цю плиточку в спеціальну золоту коробочку і зберігав її. Кілька наступних тижнів не смів до неї навіть торкатися — тільки дивився.

Двічі на день, ідучи до школи й повертаючись додому, малий Чарлі Бакет мусив проминати фабричну браму. І щоразу він дуже-дуже сповільнював крок, задирав носа й на повні груди вдихав цей неповторний шоколадний запах, що огортав його звідусіль.

Мріяв, щоб узимку не було протягів.

Мріяв, щоб Віллі Вонка подарував йому найбільшу шоколадку.

Мріяв потрапити на фабрику й побачити, що ж там усередині.