Розділові знаки у складному реченні

Я дивлюся на небо та замислююся над ним і навколо мене починає кружляти видіння чарівної казки.

Лебеді летять нижче розпатланих обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів.

Я придивляюся до лебединого маяння прислухаюся до їхнього співу і мені так хочеться полетіти за ними.

От коли б якимось дивом лебеді послухали мене зробили круг над нашою хатою щастя було б безмежним.

Тепер я зовсім заспокоююсь від цієї думки значить сонце не може загубити своїх ключів.

Дід ошелешено підкидає вгору брови потім одгетькує мене вільною рукою і починає голосно сміятися.

Дід дуже гарно сміється хапаючись руками за тин ворота ріжок хатчини дерево а потім за боки.

І так мені хочеться піти в лісову далечінь побачити з якогось незнайомого берега отих сріблястих лебедів.

На снігу в саду виднілися заячі сліди й зникали за калиновим кущем.

Із-за Соколової гори усміхнувся досвітній промінь і розлився золотом по світу.

Берег річки був дуже крутим та навівав жах на місцевих дітлахів.

Згасає розжарене сонце і з-під стріх виповзають таємничі тіні.

Біля ставу вже сиділи хлопчаки з вудками й гуси розправляли крила. 

На краю урочища полум’яніє дикий мак а трохи вище пливе кудись синьою рікою льон.

То повіє легенький прохолодний вітерець то сонце усміхнеться із небес.

Білий пилок сіявся з неба він встеляв сивою памороззю трави.

Цвітуть яблуні в саду пишно погойдує китицями бузок

Москалиця обдивившись стайню приладнала на стіні годинник потім вона постелила один край ліжника на перетрухлу солому а другим укрилася з головою.

Шумів під горою стривожений явір і річка в долині бурхливо перекочувала каміння.

Василь не прийде сьогодні бо його вчора поранили. 

Стоять жита високою стіною і ячмені хвилюються під вітром.

 Човен поплив серед водяних квітів а у весняному небі снувалися ніжні хмарки.

Дощ одшумів і спориші принишкли настрахавшись грози.

Весняний день і п’янкі пахощі.

У селі засіяли поля і місцеві хлопці вирушили на острови козакувати.

Збігла знуртована вода і порепане дно сховалося під молодими вербовими пагонами.

Куди ви хлопці і що вас там чекає?

Кажіть ясно і вас кожен зрозуміє.

Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею.

Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Дітям здавалося що вже вечір і вже скоро прийде мама.

Шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Стояла непорушно тиша урочиста й ніби свята (?) а згори валив і валив лапатий сніг.

Теплий день розхлюпує блакить (?) і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки (?) і стука стука дятел-птах.

Душа моя плаче душа моя рветься (?) та сльози не ринуть потоком буйним.

1

3

2

4

1

3

2

4

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Бліді на небі гасли зорі і вітер плутався в мережах верховіть.

Я іду до гаю і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає.

І от у синій глибині небес затріпотіли зорі й виплив місяць.

Мені мабуть не надокучить нагадувати що хто не знає свого минулого той не вартий свого майбутнього.

Соломія міркувала що коли брати в ліву руку плавні мусять швидко скінчитися бо в той бік вони простяглися недалеко.

Надію в хаті поважайте її на видному тримайте бо де у хаті вона є туди і щастя забреде.

Ви скажіть своєму пану що заплати не бажаю бо коли я що дарую то назад не забираю. 

 Народ що не знає своєї історії є народом сліпців.

Усі вмирають та не всі по смерті вічністю живуть.

Кохання яке боїться перешкод не є коханням.

Набігли хмари задощило і вітер трохи посилився. 

Тут берези з вітрами шуміли в зелених гаях і над ставом схилялась гіллям молода яворина.

Край неба на заході почорнів і незабаром посунуло важке громаддя хмар.

Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки.

 На добрий врожай не було надії і серце хліборобів проймала тривога. 

Кожен розповідав про найцікавіші бувальці, і в них вимальовувався колективний життєпис, переснований родинними турботами та вболіваннями.

Палить сонце, і весь простір завуальовано інеєм.

Небо над степом чисте і літак, як рибина, пішов угору, крізь прозору океанну блакить

Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт.

Шибки мов у пропасниці тремтять від ревиська моторів і стіни так само вібрують.

Безлисті чорні дуби та гриби в лісі рельєфно чіткі і в прогалинах між стовбурами погляд летить далеко.

Витьохкував у березі соловей і десь співали дівчата.

Навкруги була пустка самотній ліс і не видно було живої душі

Ці святі простори вічні і вічний тут народ живе.

Уже потемніли степи і сутінки стали густими!

Квітує сад під райдужним вінцем і пахощі розлиті на півсвіту.

Полоще чайка в сонці крила і згубився берег вдалині.

розкидаючи рожеві плями по піску.

 і надворі починало вже темніти.

 і накладало ніжні сліди на берег.

ніби пірнало в безкрає море.

1

3

2

4

5

Бачило все село як вони сідають до того вагону.

Ми навіть не зчулися як стало швидко смеркатися.

Серед степів як кажуть люди гуляє мужицька доля.

Йому вдавалося виглядати як якомусь професору.

Людське в людині це найвища цінність і дар цей треба всім нам берегти.

Затріщало бризнуло росою гілля і ним бійці почали маскувати машини.

По узліссі й на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава.

Не сплять лише цвіркуни та фонтани й кліпа очима зоряне небо. 

Лютували шаблі і коні бігали без вершників.

У хаті сиділа коло столу мати й сидів сивочолий прадід.

Навкруги берег та море і можна скупатися не чекаючи кулі і сітки сохнуть на приколах.

Чужа людина вилізла на берег і не могла звестися на босі ноги.

Кондуктор свистів і все те разом з омулями пхалося назад до купе чіплялося за поручні.

Григорій слухав лагідну спокійну мову цієї жінки і було йому дуже дивно та приємно.

Та вартовому ввижається зрада чи втеча і він несамовито пронизливо кричить і стріляє навмання у метушливі тіні смерек та стовпів.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими такі далекі зорі.