Розділові знаки у складносурядному реченні

А.Навчений гірким досвідом, він на дві години раніше з'явився на іспит призначеного дня.

Б.Він повчав себе, що мріяти — це дурниця.

В.І все на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт.

Г.Він почував, хоч і невиразно, якусь у собі переміну.

А.Він пішов далі і все навкруги приємно тішило йому очі

Б.Закрийте двері перед усіма помилками і істина не зможе увійти

В.На тім горбі копали жінки пісок і зівав він ярами та печерами під небеса як страшний велетен

Г.Ці люди здобули славу і всі знають їх на прізвище.

А.Вони замкнуться за мною і надаремне клацати буде кістками залізна рука.

Б.Жовті палички цвіту тихо гойдались на волосинках вздовж колосків і непомітний пилок золотився на сонці.

В.Лише гул од копит степом котився і хліба шелестіли.

Г.Конкретну мету досягнуто і далі він бачив перед себе безкрайню путь.

А.Побожний трепет пройняв його холодком у цьому святилищі, і він ладен був стояти так годину, дві, без кінця, почуваючи щось величне й млосне.

Б.Вона прийшла непрохана й неждана, а я її зустріти не зумів.

В.Тиша навкруги таїла чекання й жагу, мов напередодні грози, та шум міста внизу лунав далекими відгомонами грому.

Г.І де вони переймали пісні, і хто їх учив?

А На наших озерах – ми бачимо гагару лиш на початку вересня.

Б Собака на сіні – це саме той, хто сам не гам і другому не дам.

В Старшого дідового сина звали Карпом, меншого – Лавріном.

Г Пізня осінь із дощами та вітрами – суцільний смуток на душі.

А Озвався постріл і до коня схиливсь козак.

Б І говорили на зборах про порядок і виносили рішення.

В Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

Г Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

Ґ. Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

А і виполошено перепелині гнізда.

Б так що буде що їсти вівцям.

В і літо буйне в береги ввійшло.

Г і зібрано останні колоски.

Ґ. як на межі, на оболоні.

А Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Б Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

В Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Г Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Ґ. Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

А Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Б Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов.

В Темніє схід а там на заході кривавий слід лишило сонце.

Г Райдуга на небі барвно грає в землю упираючись тугу і ні на хвилинку не втихає тракторів розмова на лугу

А Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець

Б Материна голова затуляла сонце і його проміння іскрячись у розмаяних чорних

В Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Г І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Ґ. Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А Усе було дивовижним чисте небо море блакиті м’яке сонячне світло, а перша зелень на деревах ще недавно похмурих і кострубатих, була схожа на хмари зеленого диму і не хотілося сідати ні в автобус, ні в тролейбус, і він пішов пішки, відчуваючи в собі велику й легку пустку.

Б І хоч куди б закинула нас доля у пам’яті жевріє материнська домівка, материнський поріг, материнське вікно, материнські руки, материнська душа.

В Мати стояла в тому золотому німбі, який одухотворив її обличчя і я, вражений цією явиною, стежив, як сніп проміння, падаючи на голову й розсіюючись, тремтить.

Г Учитель розкриває перед учнем таємниці буття учить розпізнавати добро та зло,

Д Сьогодні основною сировиною для виробництва паперу є деревна целюлоза її одержують із твердих і м’яких лісових порід: сосни, тополі, берези та інших.

А.1

Б.2

В.3

Г.4

Ґ.5

А. 1А,2Б,3В,4Г

Б.1Б,2В,3А,4Ґ.

В. 1Ґ,2Б,3А, 4В

Г.1Б,2А,3В,4Ґ

А Ну хто не грав його і хто не слухав?

Б Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

В У полі сонце і в селі все залито гарячим сяйвом.

Г Без слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

А З хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої

вчувалась хода весни.

Б Тільки синиці посвистують та прошелестить угорі невидима

гайвороняча зграя.

В А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде

справжній тропічний дощ.

Г Уже вся долина й гори блищать вогнями і з димом із землі

здіймається вгору і пісня.

А Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Б Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

В Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Г Вигинався соняшник і кручені паничі по ньому вилися.

Ґ.Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець.

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

В Клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Г Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

А Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Б І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть,

Г Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

А Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Б Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

В Весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Г А літо йде полями і гаями і вітер ніє і цвіте блакить.

Ґ.Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

А Не сплять лиш цвіркуни і фонтан та кліпа очима-зорями небо.

Б То мені здається чи то справді свист тихшає?

В Під вечір стихли голоси й засяяли в небесах зорі.

Г А гуси ґелґочуть на озерах і пахнуть медом плавні навесні.