Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Була б охота знайдеться робота.

Поглянув я на ягнята не мої ягнята.

Білі мухи налетіли все подвір’я стало біле.

Поглянь в обличчя тоді питай про здоров’я.

Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б’ють меди скажені.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Торгуй правдою більше бариша буде.

Угорі почало виднішати місяць зійшов.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Як зараз бачу ген горить мій степ.

пахнуть білі гречки.

прийшов травень.

 значить справжня весна.

вишні ж уже відцвіли.

розносяться пахощі навколо.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

На Балатоні осінь золота пливе в повітрі сива павутина.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Усе ясно великого бажання вчитися ти не маєш.

Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи.

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

подуває легкий вітерець.

у небі жодної хмаринки.

море виграє хвилями.

вечір доволі холодний.

сади буяють ароматами.

Весна іде красу несе.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Закрався вечір одшуміла праця.

Дощ упав на трави оживуть отави.

Я знову вгадую прийдеш ти чи ні?

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Здалось на мить пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На зеленій траві білі чайки сидять білі свічі горять на тарелях латать.

Людство не усвідомить себе як єдине ціле не буде йому добра.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Небо скоро затяглося хмарами стало мрячити.

Хмара грізно суне за Бориспіль темна тиша опада в лиман.

Здається чую лопають каштани жовто-зелену викидають брость. 

Править хтось малим човенцем в’ється стежечка злотиста.

Не русалонька блукає то дівчина ходить.

Зайде сонце Катерина по садочку ходить.

стало чути навіть політ бджоли.

навіть дерева стоять безшелесно.

пролунав дзвоник на урок.

усе навколо принишкло.

навколо запанувала дзвінка тиша.