Розділові знаки в простих реченнях, усладнених відокремленими й невідокремленими прикладками. Підготовка до ЗНО.

А. В нього дуже смішне прізвище Замриборщ.

Б. Перстень цей дарується як милість превелика.

В. Олександр Мурашко широко відомий як портретист.

Г. Ксенія мати багато вже начулася синових розповідей. 

А. Соняхи щирі огнепоклонники сходу кивають злотоголово.

Б. Сприймаю день народження як докір.

В. Нічка в чорному вдова сипле зорі з рукава.

Г. Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед. 

А. Ліси шумлять моє зелене віче. 

Б. Один тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам. 

В. За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл теплі земні зірки

Г. Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї.

А.  Мовте кошовий отамане про що річ.

Б. Мандрівник вічний невблаганний час іде вперед. 

В. Лаврін як менший син мав право зостатися в батьковій хаті. 

Г. Справжній талант він постійно працював над собою.

А.  Десь там було велике місто Слов’янськ. 

Б. Волхви ці геніальні творці української духовності були фізично знищені.

В. Старий столітній дуб підкошено під корінь.

Г. Краса душі, краса любові найвища на землі краса.

А. Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї 

Б. Школа як неспокійний гомінкий вулик гуде шумить сповнений дитячими голосами.

В. Василь Сухомлинський як справжній дипломат тримається невимушено хоч у серці в нього кипить.

Г. Що нами зроблено то буде звіковічено як правда і святиня і любов.

А. Диригент учитель середньої школи рвучко змахнув паличкою.

Б. Отакий-то Перебендя старий та химерний.

В. Усі діяння наші думи й сподівання закріплюються в слові.

Г. Розмова йшла про нас якраз про батька.

А. Доцвітали конвалії в травах голубої весни прапори.

Б. Дзвіночок сміху мій син прокидається вранці.

В. Ліс зустрів мене як друга горлиць теплим воркуванням.

Подув пустотливий вітрець той віщун світання.

А. Сонця на землі не було але вгорі у небі жайворонки були золотими.

Б. Піч і припічок були чисто пмазані навіть підведені червоною глиною.

В. Відпахла липа білим цвітом злита і з літа покотилася гроза.

Г. Життя летить зеленокриле зелений світ в очах твоїх.

А. Ця жінка молода блакитноока але недужа серцем.

Б. Квітка пестунка весняного сонця розтуляє повіки свої.

В. На носі пароплава у закутку за снастями зіпершись на поруччя облитий місячним сяйвом стояв музикант у білому фартусі.

Г. А я не знаю нічого ніжнішого окрім берези.

А. Кожен меч промінь світла небесного впав згори й знов угору зростай.

Б. Шевченків талант художника служив великій меті освічувати народ піднімати його з віковічної темряви.

В. Найкоротший місяць року лютий є останнім місяцем зими.

Г. Сонцем сонцесяйним як коханий край ти цвіти омріяна і не одцвітай. 

А. Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат, підійшов до порога.

Б. За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл теплі земні зірки. 

В. А хто не має історії, тобто минулого не матиме, звісно, й майбутнього. 

Г. Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ.