Розділові знаки в реченнях з відокремленими означеннями

Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав.

Вони проходили повз гай пронизаний ранковими променями.В Річка посріблена місяцем вилася попід горою.

Ніким не помічений сідаю в затінку дерев.

Застелений сукном стіл стояв посеред кімнати.

На заході стояла хмарка з червоними краями.

Маленька пухнаста з настовбурченим колючим гіллям ялинка схожа на зелену пташину.

Завжди величніша путь на Голгофу ніж хід тріумфальний.

На ній були чобітки з високими каблуками спідниця в рубчик тепла байкова кофта.

Крапельки з червоно-зеленими іскорками сповнювали ліс тоненьким дзвоном.

Ген килим витканий із птиць летить над полем.

Не лякані ніким у цій напівдикій лісовій річечці в'юни допливали мало не до ніг Марка.

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

Гола земля бита крилами вітру безнадійно сіріла під олив’яним небом.

І залита жарким рум’янцем перемайнула до іншого куща.

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

З природи мовчазна вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

За вікном спить ніч в темне небо загорнена зорями прихорошена.

На землю зорану плугами спада рожево-білий цвіт.

Від магістралі за два метри, уся закутана в що є, сидить бабуся, як Деметра, у відрах моркву продає.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні.

А в мене дні бунтують і кричать, підвладні власним, не чужим законам.

Цвітуть обличчя, острахом не стерті.

В кишенях дня, залатаних терпінням, я кулаки до смерті донесу.