Самостійна робота (пряма мова, тире між підметом і присудком)

А. «П,- а».

Б. «П!- а.- П ».

В. «П,- а,- п».

Г. «П?» - А.

А. «Ні, не клич мене, весно, - казала я їй, - не чаруй і не    ваб надаремне».

Б. «Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. – Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітом».

В. «Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі?" – думав молодий Джеря

Г. Кує зозуля. Я зіскакую з ліжка і гукаю у вікно до зозулі: «Ку-ку… ку-ку…Добридень!..»

А. «Христе, тікаймо!", - рішуче прошепотіла до неї Олеся.

Б. «Та не гавкай хоч ти мені», - жалівся дід.

В. Тоді громада загула прелюто - «Вона ж свій злочин визнала прилюдно!»

Г. «Це я, ваш Пірат, впізнаєте? – гавкав він крізь сльози – О, який я щасливий!»

А. «Не барися, мій синочку, швидше повертайся!» – сказав старий.

Б. «Ні, не треба, мій таточку, не треба, Ярино, - заголосив Степан і додав: - Я загинув, навіки загинув».

В. Я сказав йому повчально: «Географію, сину, завжди треба добре знати: вчення – світ, невчення – тьма».

Г. «Що се за парубок-сокіл на небі? - питає Весна, - Хто се?"

А. Мирослава сказала Захарові Беркуту, що я бачила твого сина.

Б. Микола сказав Нимидорі, що пан хоче віддати нас у москалі.

В. Мирослава благала батька, щоб він лишився тут, між своїми людьми.

Г. Мирослава сказала Захарові Беркуту, що твій син у монгольські неволі.

А. Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця,  бряжчить королями та вигукує Коралі добрі!  Дивіться ж бо, молодичко

Б. Ти, Михайле кажу хоч би разочок на неї глянув

В. Ой ти, дівчино, з кучерявої рути-м’яти звита та з  гостролистої шавлії подумав Карпо і повернув додому.

Г. Ходить гарбуз по городу, питається свого роду Ой чи  живі, чи здорові всі родичі гарбузові

А. Коли слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться тире.

Б. Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається дослівно.

В. Спонукальне речення в непрямій мові приєднується за допомогою споучника ЩОБ

Г. Слова автора завжди записуються з великої літери.

А. Уклонився колос на всі боки та й сказав весні, прощавай.

Б. Уклонився колос на всі боки та й сказав, що весно прощай.

В. Уклонився колос на всі боки та й попрощався з весною.

Г. Сказав колос весні прощай й уклонився на всі боки.

 Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом». 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність, «обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом. 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «обтрушує із себе всякий порох політики, якщо скористатися його власним виразом. 

Взагалі ж після переїзду (з Німеччини) до Франції Винниченко припиняє активну політичну діяльність: «Обтрушує із себе всякий порох політики», якщо скористатися його власним виразом. 

  В. Сухомлинський говорив, що «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова».

  Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки

 «Люди, що створили цю живу красу, мабуть, у душі ─ поети»,- подумав я, оглядаючи все навколо.

Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок...

А через усе небо, просто над судном, проліг зоряний Чумацький Шлях.

Мати з сином без слова вибігли на вулицю.

Стадо північних оленів повільно йшло тундрою.

Дуже багато допоміг мені в пошуку ключиків до дитячих душ старий кобзар Сміян.

Два хлопчаки вийшли з лісу на берег і зупинились.

Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду.

З тих пір риба стала жити на березі.

А ми з вами повинні жити не задля пристойності, а для діла.

Весна почала вже вбирати степ у зелені шати...

Він з того тяжкого дня перестав ходити до річки.