Шістдесятники

Поезія «Задивляюсь у твої зіниці…» є зразком лірики

«Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи» – стверджує ліричний герой у поезії

"Витязем молодої української поезії" Василя Симоненка назвав

"Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю" наказує ліричний герой у творі

«І жити спішити треба,

Кохати спішити треба -

Гляди ж не проспи!» - застерігає ліричний герой у творі

У формі монологу ліричного героя, щирої розмови сина з матір’ю Україною написано твір

Новела "Три зозулі з поклоном" Григора Тютюнника присвячена

В останньому листі ("Три зозулі з поклоном" Гр. Тютюнник) рукою Михайла було закреслено, а потім знову написано:

Героями новели "Три зозулі з поклоном" Гр. Тютюнник) є всі, ОКРІМ

Твір «Три зозулі з поклоном» належить до того ж жанру, що й твір

Кому (чому) у новелі "Три зозулі з поклонном" належить фінальна репліка «Тоді не було б тебе»?

«Я, — каже, — картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома», – це характеристика

"І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце,-

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск", - це рядки із поезії

Верлібром написано вірш

«Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду…» - рядки із поезії

Відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фан­тастичні атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напруже­ний сюжет… Іван Драч реформував жанрові можливості

До покоління поетів-шістдесятників належать усі, ОКРІМ

 «Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 

із них почав і ними ж і завершив», - це рядки із твору

«Маруся Чурай» Ліни Костенко за жанром

«За ті пісні, що їх вона складала,

за те страждання, що вона страждала,

за батька, що розп’ятий у Варшаві,

а не схилив пред ворогом чола, —

не вистачало б городу Полтаві,

щоб і вона ще страчена була!»? - кому належать ці слова

«Дишканти чув я, тенори, баси.

А ти співаєш — душу всю проймає.

Бувають, може, й кращі голоси,

але такого другого немає!» - кому належать ці слова

«Ми з нею рідні. Ми з одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс.

Батьки у нас безстрашні й невпокорені

і матері посивілі від сліз…», - кому належать ці слова

«Люди! Був же такий звичай? –

коли вели на страту козака,

виходить дівка, вкутавши обличчя,

що він не бачить навіть і яка,

і каже: – От що, я з ним поберуся!

І віддавали ж смертника таки.

А що, як я врятую так Марусю?!»?, - пропонує

Про кого ці слова:

"Ще не старий. І славу мав, і силу.

(Про нього потім думу іскладуть.

Мине сім літ — і голову цю сиву

Виговському на списі подадуть)"

Хто «…все карав, карав, карав призвідців.

Рубав їм руки, вішав, розпинав,

садив на палі, голови стинав…»?

Скільки розділів має твір «Маруся Чурай» Л. Костенко?

У творі «Маруся Чурай» розповідається про події

Якого розділу немає у романі