Синтаксис

а) Це речення з однорідними підметами

б) Це речення з однорідними присудками; 

в) це речення, яке складається з двох або більше простих речень; 

г) просте ускладнене речення

а) Вже тиха осінь ходить берегами, на вербах трусить листячко руде 

б) Садок уже одцвівся і густо вкрив землю білими пелюстками (Г. Тютюнник);

в) Наче вчора бігав я до школи і садив ті вишеньки малі

г) День погас, і все спочило (Т. Шевченко). 

а) Як мудро все у таємничім світі – велике пізнається у малім

б) Місяць зійшов над морем, і скелі ближчими стали 

в) На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться 

г) Спізнавши мову, плакали німії, і раб стрічав надію в безнадії

а) Достигла нива колосиста, і зріють яблука в саду

б) Все повертається, але роки йдуть без вороття

в)  Красно говорить, а слухати нічого 

г) Чи то праця задавила молодую силу, чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила 

а) Рясніє дощ, і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття 

 б) І сад цвіте, і горличка туркоче 

в) Твоя душа – блискуча ліра, а серце – огнище в імлі 

г) Дитинство має береги, а юність має крила 

а) І от у синій глибині небес затріпотіли зорі й виплив місяць 

б) Поетів ніжних в нас багато але мислителів ще мало 

в) Ще назва є а річки вже немає 

г) Вже вийшов місяць і сова гукала... 

а) Співала вечірня година, виспівували і сумували вогкі землянки... 

б) Вулицями, як сама молодість, проходили дівчата

в) Їхні вимиті коси пахли цвітом, лугом і солодкою росою, а над тихим світом тремтіли весняні не розстріляні зорі.

г) І хоча багато ще було суму і горя на землі, але вона вже пливла і творила під зорями новий літопис... 

а) Співала вечірня година, виспівували і сумували вогкі землянки...

б) Вулицями, як сама молодість, проходили дівчата.

в) Їхні вимиті коси пахли цвітом, лугом і солодкою росою, а над тихим світом тремтіли весняні не розстріляні зорі

г) І хоча багато ще було суму і горя на землі, але вона вже пливла і творила під зорями новий літопис... 

а) Ти знаєш, що ти – людина? 

 б) Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. 

в) Лиш ті держави здатні ставати великими, в яких великі малі люди. 

г) Люблю людей землі моєї, бо й я землі своєї син. 

а) О, не дивуйсь, що ніч така блакитна... 

 б) Я виростав серед пісень, які співала тихо мати. 

в) Там, де ти колись ішла, диво-стежка зацвіла... 

г) Немає гірше, як в неволі про волю згадувать. 

а) Ти чуєш, як солов’ї весільним співом дзвонять? 

б) Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. 

в) А де немає любові і страждання, там не живе, не б’ється і життя

г) Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше

а) Як нема в голові, то на базарі не купиш. 

б) Як голова сивіє, то чоловік мудрішає

в) Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, мусять відчути себе злидарями

г) А більший меншого тусає та ще й б’є, затим, що сила є.