Синтаксис. Головні та другорядні члени речення

Вишенька зашелестіла своїми листочками.

Настав сірий туманний ранок

Серце оживає і радіє красі.

Зима непомітно вступила в свої права.

Найвище вміння - почати спочатку життя.

Ми не стрітись ніяк не могли.

Ліцеїст буде розуміти цю тему.

Він мріяв здобути собі в горах орла.

Сторожа вслід подивиться йому.

Лише образи наберешся вщерть.

І два віки зійшлися на пораду.

Буває, часом сліпну від краси.

1-А, 2-В, 3-Г, 4-Б

1-Б, 2-Г, 3-Д, 4-А

1-В, 2-Г, 3-А, 4-Д

1-Д, 2-В, 3-Д, 4-А

різновид підмета

різновид присудка

різновид додатка

різновид означення

Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Книга справді спроможна сприяти розвиткові людини

Тільки із страждання виникає здатність співчувати

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні.

Моя мама найкраща у світі.

Я так люблю шоколадні цукерки, окрім" Ромашки".

Завтра приїде мій старший брат у гості.

Шукаючи істину, знаходиш однодумців.

Грати словом долею грати.

Душа не свита не одягнеш другу.

Щастя це трикутник а в нім три боки віра надія любов.

Найбільш гірка отрута нашого морального буття безнадійність.

Боротися значить для праці працювати.

Моє серце засіяне поле, на якому брунькуються вперше ще не бачені квіти нікому.

Горе не біда.

Тільки духовне багатство то справжній скарб.

І наша ученість добром не підкута, то лиса єсть прелюта.

Класична пластика, і контур строгий, і логіки залізна течія це справжньої поезії дороги.

Зацвіла тендітно біла конвалія в гаю, а сонячні кульбабки біля ставу.

Найбільше у світі любив він осінь природи солодку зрілість.

Соломія впізнала Остапа.

Гарний сильний голос співав на воді.

Той момент був таким блискавичним.

Вона мусить поспішати, поки не змерзло тіло.

Іван пристав до Остапа десь у дорозі.

Вони були з одного повіту, навіть села.

Іван охоче повідав про своє життя домашнє

Незабаром Соломія з Іваном простували повз плавні до циганської оселі.

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця. 

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

Сталося все що мусило статись.

Небо над дорогою синій кришталь.

От вони ці горожани у справжній суті!

Тетянка читає цікаву книжку.

Розумна Мар'яна завжди знає правильну відповідь.

Василь має м'який характер.

Вони промочили ноги.

Співпереживати та допомагати іншим - це, напевно, головне завдання будь-якої людини.

Співпереживати та допомагати іншим - це, напевно, головне завдання будь-якої людини.

Співпереживати та допомагати іншим - це, напевно, головне завдання будь-якої людини.

Співпереживати та допомагати іншим - це, напевно, головне завдання будь-якої людини.

Співпереживати та допомагати іншим - це, напевно, головне завдання будь-якої людини.

означенням

обставиною

додатком

підметом

присудком

означенням

обставиною

додатком

підметом

присудком

означенням

обставиною

додатком

підметом

присудком

означенням

обставиною

присудком

додатком

1А, 2В, 3Г, 4Д

1Б, 2В, 3А, 4Г

1Д, 2Б, 3А, 4В

1В, 2А, 3Б, 4Г

Весело щебетали в гайках пташки.

Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться?

Скресання криги - це завжди свято для дітвори.

Собор збудували дуже давно, ще за козаччини.

Обабіч дороги лежала широка долина річки Ірпінь.

Вона вмостилася поряд з татом.

Мама з Наталочкою погодилися, що Машка таки звір.

Він був елегантний і модний.

Іван Богун з козаками виставили під Плоскою заслону.

Кожен із них якнайзручніше вмостився на задньому сидінні машини.

Увечері вона довго не могла заснути.

Мабуть, тато з мамою у форт не потрапили.

Підметом

Присудком

Додатком

Означенням

Обставиною

Підметом

Присудком

Додатком

Означенням

Обставиною

Книги морська глибина.

Сини як зима і літо.

Квітки конвалії найніжніші.

Стрільба із лука не забава.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі . 

Вік звікувати - не в гостях побувати.

 Яке то щастя - свій народ у світлі бачити.

підмет і присудок виражені іменником у називному відмінку

підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова

обидва головні члени виражені числівниками

Маленькою хмаринкою, темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу.

Долинка, вишита сонцем, пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.

 На сивій, од роси траві по долу пасуться коні.