Синтаксис і пунктуація

Живе планета своїм життям, гомонить, співає, молиться.

Я повний приязні до сонця і йду просто до нього.

Вила хуртовина, і бурхав холодний вітер.

Навколо тільки дрімучий тютюн, та мак, та соняшники.

Дівчинка гарненька, синьоока.

Застебніть ремені безпеки.

Літо цього року було дощове.

А за селом - безмежний степ.

Скрізь прибрано.

Хлопці п'ятами накивали.

Повсюди тихо.

Десь розмовляють.

Благослови, отамане, байдаки спускати.

Понад хвилі, понад море понесу з собою горе.

Кору і бруньки лікарських рослин заготовляли напровесні, у період активного руху соків у деревах.

Не страшні для мене вітри.

Навколо нас великі перелоги.

Йому вже вчувався її мелодійний голос.

За добро добром платять.

Літо. Спека.

Двокрапку

Кому

Тире

Крапку з комою

Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими.

Весну, либонь, зачарували, а тепер вона чекає й не може дочекатися на слово, яке одразу ж випустить її на волю.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нікого ще не звуть.

Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови не іскрився й не мерехтів німб.

Уже потемніли степи і сутінки стали густими.

Пашать нагріті сонцем спориші і жайвори купаються в блакиті.

Заходить до хати зоря-зоряниця і гомін стихає кругом.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Тихий шепіт пливе перед нами, дихання молодих колосків збирається в блакитну пару.

Сніг у полі побілішав, тепер проміння не тоне у гострій імлі.

А над струмком дрімала жовто-зелена тиша осені й, наче уві сні, ронила листя.

На якийсь тиждень природа мовби завмерла в чарівній красі бабиного літа.

І щось в мені таке болить що це і є напевно Україна.

Мені здається що слова твої порожні.

Уявіть собі світ без печалі.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Життя росте лише з любові лише краса людей навчає жить.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

На ясні зорі, і на тихі води щемлива доле виведи мене.

На ясні зорі, і на тихі води, щемлива доле, виведи мене.

На ясні зорі, і на тихі води, щемлива доле виведи мене.

На ясні зорі і на тихі води, щемлива доле, виведи мене.