Контрольна тестова робота №3. Поглиблення та систематизація найважливіших відомостей із синтаксису та пунктуації.

 НЛО приземлився на лісовій галявині.

Токіо вабив студентів своїми університетами.

 Малий поні понуро опустив голову.

 П'ята авеню стрімко наповнилася людьми.

так, що її впродовж кількох годин прочищали грейдери.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

У класіі було темно, тому що вимкнули світло.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

Довгі вечірні тіні перекреслюють порослу споришем вулицю.

Стривожене криками людей дитя розплакалося.

Підписані керівником контракти лежали на столі.

Люблю ходити по вкритій кришталевою росою ранковій траві.

Каштани нагадують свічки розбуджені весною.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Широке рівне плесо віддзеркалювало залиті сяєвом хмар крони дерев.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Переступивши поріг хати, мене охопив страх.

Виглядаючи у вікно, я побачив батька..

Сідаючи за гору, сонце мостилося на спочинок, як утомлені люди.

Дівчина тихо заспівала, сівши біля печі й схиливши низько на груди голову.

Літні канікули улюблена пора.

Сини як зима і літо.

Кохання не іграшка.

Усі дерева вкриті інеєм.

Тиха вода завжди глибока.

Я люблю, як , буває, осінню пахне яблуками в хаті.

Зблиснула у світлі фар течія річки, що сонно перекочує хвилі й молочно спалахує в темряві.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева.

залишивши на ній неприкриті плями.

дарма що була середина жовтня.

проте вечір видався дивовижно теплим.

і перетворив галявину на строкатий візерунок.

Ми все життя утікаємо від печалі та горя, як утікають хвилі від штормового моря.

Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю.

Пам`ять могла б убити нас, якби не мала рятівної властивості забувати.

Не боїться любов розлуки, не дається печалі в руки, хоч за те не дають медалі.

І знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив!

Може і мрії збудуться мої і щастя я знайду?

Бур'ян глушив жоржини біля хати і в генах щось взялося за косу.

Того року навесні було тепло і рясно цвіли вишні.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Гаряче пахнуть, насичені сонцем трави.

Через двадцять років після смерті Т.Шевченка музей, створений на Чернечій горі, гостинно відчинив двері для перших відвідувачів.

Кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба зозулі.

На небі тремтіли ще досвітні зорі, коли зимовий ранок засівав над землею срібним снігом.

Коли сонце золотим чкрвінцем викотилось на блакитний поділ, чари ночі разом розтанули.

Коли б у людства не було фантазій, було б стократ на світі легше жить.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мідрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі усе в чеканні.

Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем.

Замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніше.

Згинув би, напевно, люд нещасний, якби погасла та маленька іскра любові братньої.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Вітри гуляли по степу, що лежав тепер буйний, вилинялий, як пустеля.

Чайка у дивовижний терплячості все ще біліє на темнім уламку граніту, через який уже раз у раз перехлюпує хвиля.

Далеко від степу люди чули, як стугоніла земля.

1Б 2В 3А 4Д

1Д 2Г 3Б 4А

1А 2Г 3Б 4Д

1Д 2Г 3В 4А

Стежина неначе лоза виноградна пнеться по білій стіні дороги.

У дівчини після тих слів неначе крила виросли.

Іванова хата виповнилася сміхом та піснею як гай навесні наповнюється пташиним співом.

Вискочив як Пилип з конопель.

Усі з нетерпінням чекали, коли зацвітуть яблуні.

У годину, коли княгиня спокоїлась, не годилось ні про що говорити.

Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе в невідомі краї!

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям.

Якщо в перший тиждень великого посту тепло, то літо буде ясне.

Роби так, щоб після тебе переробляти не довелось.

Одарки Степан не бачив відтоді, як їх ділили.

Несподівано Богдан почув, як у гречках задзвеніла бджола.

На вершині дерева оселялися птахи, що зліталися сюди на зиму.

Хай наше слово не вмирає…і наша правда хай живе!

Шугає вітер…а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче.

Ударив грім … і затремтіли шибки на старих вікнах у хаті.

Реве Дніпро…й лани широкополі медами пахнуть.

Ні повітря не ворухнеться…ні пташка не защебече.

тому що поїхала до Львова.

вона нездужала.

і ми занепокоїлись.

адже почалася гроза.

ні вчора, ні сьогодні.

і, й, та, ні..ні, ані...ані, та, також, а, але, та, проте

хоч ...хоч, чи то ... чи то, зате, як, однак

бо, через те що, тому що, затим що, тим що, оскільки

і, та, якщо, як, коли, але, проте, аби, раз, чи то...чи то

або...або, чи...чи, для того щоб, затим щоб, аби, ані...ані

Закутий у ланцюги він сидить сумний на невільницькій лаві.

На полонині пахло охолодженою за ніч травою.

Сидить на пеньку козак освітлений червоним полум'ям.

Ділянка доглянута учнями дала хороший результат.