СИНТАКСИС V. 10,11 КЛАС

Сурядні відношення, однакове морфологічне вираження.

Перелічувальну інтонацію, логічну одноплановість.

Тотожність синтаксичної функції, однакове морфологічне вираження.

Підпорядкованість спільному члену речення, інтонацію однорідності.

В наші дні українська книга, українське малярство, музика, блискуча виконавська майстерність наших артистів і цілих ансамблів здобувають щодалі ширшу популярність.

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї (В. Симоненко).

Наша література спроможна творити значне, довговічне (О. Гончар).

Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце над нами (І. Савич).

Класична література лишила нам великі заповіти: правдивість, відданість народові, ідеали братерства і гуманізму (О. Гончар).

Під літнім широченним небокраєм мене стрічають друзі і знайомі... (А. Малишко).

Тихі води дніпрові я стрічав у дорозі, сині хмари, діброви, спілі ранки та грози.

Праця людини — окраса і слава, праця людини — безсмертя й (В. Си­моненко).

Найпрекрасніші і в той же час найщасливіші ті люди, хто прожив своє життя, дбаючи про інших.

Вода була холодна, пахуча, смачна, ніби березовій сік.

Така вона, Сардинія, така. Горда. Сміла. Робітнича.

Здавалося, швидка, поспіхом, двохвилинна розмова тривала довго-довго і почалась — не пригадати коли.

Завтра я буду далі і далі від полів цих... (А. Малишко)

Хлопчина... відповідав цивільним зі спокоєм, з гідністю і дотепністю бу­валого солдата.

В садах України весною про щастя дзвенять солов'ї (В. Симоненко).

Є в коханні і будні, і свята... (В. Симоненко).

Саме верба слугувала для виготов­лення домашнього начиння ложок, корит, кошиків і навіть човнів.

Ось-ось прокинуться жоржини від сну, розплющать повіки й заграють різними барвами свого цвітіння си­ньою, рожевою, фіалковою.

Багато чого бачили мисливці на своєму віку і звірів усіляких, і птахів, і різні пригоди.

У космос через релігію, у Західну Європу, Азію та за океани через ук­раїнську культуру навсібіч порива­ються силові лінії Софії Київської.

Скрізь червоно на небі, і на узгір'ях, і на горі.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Жито, пшениця й овес усе разом поспіло.

Ночей недоспаних, досвітків сизих, жари полуденних небес усього у хлібі незлічено.

Чарівний світ пливе переді мною сині води, білі піски, хати на високих бере­гах.

Нехай ніколи не в'яне в наших душах чарівний світ живого яворів, лю­бистків, лелек і зозуль!

Усе навколо дерева, птахи, люди спов­нене весняної пружної, нестримної сили.

У нашому саду була розкішна флора жоржини й кропива, любисток і ре­вень.

Це були мої брати: Лаврін, Сергій, Василько й Іван.

В очах було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності й несвободи.

Щось твориться у хаті незвичайне: дід плаче, мати плаче, курка в сінях кудкудаче.

Тихий, спокійний, навіть флегматичний український ярмарок.

Обов'язковість, уважність — риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за ґрати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні — любов та благання.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

На Колимі запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

А чи не занадто я славословлю старих своїх коней і село, і стару свою хату? 

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів.

Любіть і травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлуки синім лугом і ромашкою й птицею з канівських круч.

Представники державної адміністрації зустрічалися, як із студентською молоддю так і з робітниками.

Малюк опинився біля бабусі заглянув у долоні і розгублено застиг: метелик лежав, і ледь ворушився.

Природа оберігає й застерігає людину від учинків, робить її благородною, щедрою, здоровою.

І вдень і вночі до мого дому, саду, джерела буде відчинено хвіртку для сусідів для їхніх дітей.

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

Не з'єднані сполучниками

З'єднані неповторюваним сполучником і або та (у значенні і)

З'єднані сполучниками а, але, та (у значенні але)

З'єднані повторюваними сполучниками і, й, та (у значенні і)

Харитя поклала торбинку, взяла в руки серп і почала жати.

Плоскі вершини гір вкриті ковилою, житняком, шавлією.

На полювання злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Ластівки, журавлі, лелеки вже прилетіли з вирію.

лише головні члени речення

лише другорядні члени речення

головні та другорядні члени речення

лише відокремлені члени речення

Луки , гори , пишні сади все зелене і принишкле .

Ось -ось задзвонять жайворонки про все про радість , про щастя , про весну .

Знов стелиться переді мною шлях через терни ,байраки , дике поле .

Весь степ , і лиман , і озеро , і море все закуталося в якийсь чарівний світ , повилось прозорим сизим туманом .

Вишні , черешні , груші , сливи - угорки , тернослив , терен та дерен усе росло густими купами .

У густій мряці , білій , як молоко , все пропадало небо , гори , ліси , пастухи .

За вербами кущі калина ,бузина , порічки , а то й просто верболіз .

Природа довго боролась , шуміла ,протестувала і не хотіла скорятись .

1, 2

2, 3

3, 4

1, 3

1, 4

Він здається все знав, пережив - передумав.

Ой, чого, ти, земле, молодіти стала?

Як на лихо, забарилась вона в сусідів.

А на столику біля саморобного дерев'яного верстата різні інструменти - пилка, молотки, кусачки, обценьки.