Синтаксис простого речення

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і ромашкою.

Батьківщину і матір не вибирають.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Не забувайте незабутнє, воно вже iнеєм взялось.

Уже в садках наливаються свiжим соком яблука, грушi та вишнi.

Луг жив тiєю щемною вранiшньою красою, коли чути кожен звук.

Верби сплакували листям, і золотi сльози гнало за водою.

Остапе, намалюй мені картину!

Зеленіють луки; буйно зелень тягнеться до сонця.

Радісно квіти розкривають свої пелюстки.

До кожної ілюстрації бажано дібрати заголовок.

За лісом сонце сходило й розсіювалося біле плетиво хмар.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Земля на тих полях була чиста.

Речення – це синтаксична одиниця, яка виражає закінчену думку про факт або явище дійсності, що є реальним, бажаним чи можливим.

Речення – це найменша синтаксична одиниця.

Речення складається щонайменше з двох слів і виражає повну інтонаційну і змістову закінченість.

Слова в реченні пов’язані підрядним зв’язком

Вечоріє.

Мені дуже весело

Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.

Слухай мене уважно.

Чорне і біле

Кричати на брата

Чарівна зима

Читати новелу

Зоря на небі рожева вже почала займатися.

Брат став дизайнером.

Два на два - чотири.

Батько пішов косити.

Червоне сонце закотилося в імлу й пірнуло за обрій.

Снігопади припинилися, і над селом розпогодилося.

Нехай добро звертає в кожен дім і сіє своє золоте зерно.

Насилає зима холоди, і зовні сумне село стає врочисто білим.

За теорією Ч. Дарвіна було знято декілька цікавих науково-популярних фільмів.

За теорією Ч. Дарвіна тривалий час уважно слідкували науковці в Кембріджі.

За теорією Ч. Дарвіна головною рушійною силою еволюції є природний добір.

За теорією Ч. Дарвіна виникли й інші пояснення чинників еволюції видів.

Десь кажуть є гора де не співають птиці.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень розпочинаються канікули.

Зійди дощику, дрібнесенький, скропи травицю, нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, куди моє дівування та й занесете?

Зеленая, дібровонько, чого так рано спустошена?