Синтаксис простого речення. 1 варіант

Найбільше в людях я ціную щирість.

Кругом хати ростуть старі велетенські груші, які ще посадив мій  прадідусь.

Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом.

Пісня – душа народу!

Так

Ні

Інколи

Самсон, заступник твій, надія та єдина, відкрив чужинці свою міць таємну. 

  Ії очі, великі, трохи нерухомі і вогкі, були сумні і тоді, коли уста усміхалися. 

Так вони співали, йдучи через дикії пустині. 

 А там, за Ятранню, — Веселі Боковеньки! 

Готуючись до відпустки, треба придбати нову валізу, кілька деталей одягу та дещо з харчів.

Читаючи новини в Інтернеті, натрапила на новий магазин одягу.

Збиваючи вершки, вони перетворилися на густу масляну масу.

Тренуючись перед змаганнями, обійшлося, на щастя, без травм.

Лічить не буду роки невблаганні

Не додавай знесиленим журби

Я буду низати, немов намисто, разки своїх думок

Не поганьбімо ж бо ніколи міщанством романтичних шат

Весною в селі встають рано

В кімнаті було душно

Нарешті зайшли в хату

З лози молодої ольшини роблять свистки

По садах гасають вітри.

Перехожі з подивом зиркали на дівчину.

Дівчина в рожевому намисті дивилася на сонце з-під руки.

Тихий краплистий дощ застав птахів і людей серед поля.

Аж ось линуло від сходу ясне проміння.

Хто її від такого лиха убереже?

Ключі від щастя у наших руках.

Серце стислось від печалі.

Ніч була хмарна, беззоряна.

Покотилася зірка з вечірнього неба, вітер листя зірвав з пожовклого клена.

На живих гілках дуба проростають зелене листя, молоде пагіння.

Лагідне, шовковисте повітря весни купає мої очі.

На березі терлись одна об одну вільхи, сповнюючи луг тривожним стоном.

Якісь квітки, бліді і недоцвілі, з-між бур`янів обличчя вихиляють.

Річка, окрім потічка, губилась в зелених шатах надбережного гаю.

Вальдшнеп, довгоносий лісоруб, у вогку землю застромлює дзьоб.

Вітерець ніс до Десни прохолоду.

Зненацька від Десни полетіло сухе сіно.

Повість "Зачарована Десна" - найпрекрасніший твір О.Довженка.

Десна-красуня горне свій гнучкий стан до Дніпра.