Синтаксис простого та складного речення

1 - Б, 2 - В, 3 - А, 4 - Г

1 - Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Д, 4 - Г

1 - Д, 2- Г, 3 - В, 4 - А

1 - Д, 2 - Б, 3 - Г, 4 -А

1- Г, 2 - А, 3 - Б, 4 - Д

1 - В, 2 - Б, 3 - А, 4 - Д

1 - Д, 2 - А, 3 - В, 4 - Б

1 - В, 2 - Г, 3 - А, 4 - Б

1 - А, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

1 - Д, 2 - А, 3 - Б, 4 - Г

1 -Б, 2 - А, 3 - Г, 4 - В

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Достиглі зорі випадали з небесного життя, не досягнувши земного і, можливо, звичайний осінній листочок був щасливіший за них.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпряних ліхтарів.

Я помітив цікаву закономірність: життя людське – то плин загалом малоцікавий, розмірений, навіть нудний.

У городі, де грають струни п’яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна беззоряна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом почав відділятися світанок.

Я кажу: не було б Дон Кіхотів - вже давно б посивіла земля.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий, він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Легко й радісно зітхнув густий хуторський парк із столітніми дубами, тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотня до панського парку.

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, і сниться: біліє полями туман, а росою – молоко, холодне і смачне-смачне, перекликаються півні.

Паляник порався в дворі коло воза; його жінка, Одарка, вийшла з хати і простягла руку до старого кострубатого стовбура сухої груші.

Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.

Вони проходили мимо дивною сповільненої ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її неначе вигойдувався букет п’янких пахощів.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

Не доля вирішує – людина творить свою долю.

Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг.

Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.

Двоє музик продовжували грати.

Комплімент повинен бути щирим.

А Максим вийшов сухим із води.

Григорію закортіло скупатися.

Холод стає помітнішим і помітнішим.

Досвітній вогонь запали, поки ще зоря не заграла.

Сідають на озера уночі натомлені в дорозі дикі гуси.

Вітер загуляв, заблудив у полі та й пита дороги у сестри-тополі.

І від щастя, а може, від горя промінь сонячний серце пропік.

Ранок був свіжим.

Тиша ніби скло.

Запахло медом.

Став накрапати дощ.

Три тополі обнялися.

перше

друге

третє

п’яте

друге

третє

четверте

п’яте

З того вечора я часо приходив до дядька Себастьяна, і коли він мав час, ми разом читали якусь книгу, газети чи гомоніли про всяку всячину.

Зліва співали струмки, що збігали з гір і кожен з них мав свій голос.

З цієї хвилини все те, що він бачив навколо себе, чув і відчував, повнилося для нього новим змістом: йому ніби вставили інші очі, і він ними бачив тепер те, чого раніше не помічав, йому ніби підмінили душу, і він відчував те, про що раніше не здогадувався.

Потрібна, тому що тут є збіг двох сполучників і ми можемо прибрати друге підрядне, від чого речення не буде потребувати переробки.

Не потрібна, тому що тут є збіг двох сполучників, і ми не можемо прибрати друге підрядне.

Потрібна, тому що це складне речення з підрядним зв’язком.

чотири

шість

сім

п'ять

друге

третє

четверте

п’яте

Жінки втомились бути непрекрасними.

За правду, браття, єднаймось щиро.

Весна прийшла, та якось несподівано!

Шматок землі, ти звешся Україною.

Дрібнота буть не годна ворогами.

нас вражала неповторна краса степової природи.

стан нашого здоров’я значно покращився.

було зроблено багато цікавих фотографій.

легенди й перекази зачаровували таємничістю.

ми ще раз упевнилися в неповторності України.

Розумію це щастя але знаєш воно не для мене.

Ті хто пливуть за мною будуть чути над нами з радості ангели схлипнуть.

Ходить вересень в селі а літо в осені питає де поділись журавлі.

Лукашева хата починає біліти стінами при одній стіні чорніє якась постать що знеможено прихилилась до одвірка в ній ледве можна впізнати Мавку.

Виявляється коли їм скрута птахи просто горнуться до людини вони зовсім довіряються їй.

Квітці легше ґрунт відволог запалахкотіли цвітом пелюстки і п’є стебло соки землі.

Важко знайти переліт-траву бо вона весь час перелітає з місця на місце, зате того, хто її зірвав щастя вже не залишить.

[ ], і (коли ), (як ).

[ ], і (коли ), [ ], (як ).

[ ], і [коли ], (як ).

[ ], а [ ], (що ), (щоб ), (що ).

[ ] і [ ], а [ ], (що ), (щоб ), (що ).

[ ] і [ ], а [ ], (що ), (що ).

[ ], а [ ], (що ), (щоб ).

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Козак як мала дитина.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Вода добрий друг і помічник людини.

Баобаб дуже високе дерево.