Синтаксис складного речення.

Природжений співак, він любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом.

Із - за лісу випливає місяць, і оживають срібні вінки на Черемоші, озеречко і земля.

Наближення весни в усьому чується: і в шелесті лісів, і в повітрі, і у стежках.

Летиш і милуєшся сріблястою нехворощю, лісосмугами і ворохами золотого зерна.

Земля не може жити без сонця, а людина - без щастя.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

Жива текуча вода, що поїть землю, дає всім життя.

Подивилась ясно - заспівали скрипки.

Я пам'ятаю, що на Дніпрі од берегів так пахли трави.

Заходить місяць, гаснуть зорі, з-за гаю спів несе луна.

Стояв травень, але було душно, як влітку.

Я пам'ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Багряний вечір догорів. і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.

Сонце уже зійшло, але його ще не було видно із-за зеленого лугу.

Привів коня кувати, коли кузня згоріла.

Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Ластівки низько літають - дощ нам усім обіцяють.

Доброта - це наче руки мами. на яких тримається життя.

Стихла пісня (?) тихо стало над селом.

Ми можем згинуть ( ?) не згине народ!

Знаю (?) мир обов'язково буде в Україні!

Здобудеш освіту (?) побачиш більше світу!

Ларін не поганяв волів (?) він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

На годину спізнишся (?) за рік не доженеш.

Минають дні(?) минає літо (?) настає осінь.

Ще сонячні промені сплять (?) досвітні вогні вже горять

Не то осінні води зашуміли (?) не то вітер бився в заломах провалля.

Вдалині хиталися дерева (?) і синів задуманий прибій.

Навколо чола обгорнулася зелена віть (?) і сиплеться пурпур багряним піском під ноги.

Життя торкає серця струни чулі (?) і я на крилах пісні лину знов.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява

закружлявши листя.

і жита.

красуючись.

що посадили мої батьки.

посадженої моїми батьками.

Цілую руки, що крутили жорна у переддень космічної доби.

Там, де Ятрань круто в'ється, з-під берега б'є вода.

Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси, де дуби мовчали величаво у краплинах ранньої роси.

Не ходи вночі до лісу темного, де мовчать зажурені дуби, ти побачиш квітку темную, і ця квітка буде не цвісти.

Людині треба, щоб її робота лишалася після неї жити.

Не знецінюй вчинки інший, шукай лиш в них добро.

Заколисала ніч дитя потішне, тепер дитя потішно спить.

Ти повір мені: все буде якнайкраще, потрібно лишень повірити.