"Синтаксис складного речення. Складнопідрядне речення-2."

Біля осокорів, де він зустрівсвою долю, загримів гарматний грім.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався,

Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою співала заграва.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Асканійські граки, видно, ще досі пам'ятали Данька, і коли він виїхав на головну вулицю, птахи зняли попереду страшенний галас.

Асканійські граки, видно, ще досі пам'ятали Данька, і, коли він виїхав на головну вулицю, то птахи зняли попереду страшенний галас.

Асканійські граки, видно, ще досі пам'ятали Данька, бо,коли він виїхав на головну вулицю, птахи зняли попереду страшенний галас.

Асканійські граки, видно, ще досі пам'ятали Данька,а, коли він виїхав на головну вулицю, птахи зняли попереду страшенний галас.

Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

Грицько побачив, що Семен рве ягоди, і зупинився.

Живе лиш той, хто не живе для себе...

Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано і переконливо.

Ми не знали й коли розпочнеться зустріч.

Андрійко хотів усвідомити не як я сюди прийшов, а для чого це було зроблено.

А хто від правди ступить на півметра душаунього сіра й напівмертва.

Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь.

якщо до мети йтимеш упевнено.

коли докладатимеш усіх зусиль.

адже тренуєшся дні і ночі.

хай як не стараються твої суперники.

А може, то така правда, як на вербі груші.

Ця подорож неждана, як грім на сніжній рівнині.

Як нема чого їсти, то й святий збунтує.

Розкажи мені, зоре, як правильно жити.

Хоча була північ, спати не хотілося.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Де є страждання, там нема краси.

Звідки ласка, звідти й казка.