СИНТАКСИС VІІІ. 10,11 КЛАС

першому

другому 

третьому

четвертому

п’ятому

Я люблю твої рухи, вчаровані часом.

Переповнений любов’ю, я одкрив кохання книгу.

Ось вона вже крізь блакить майорить довгожданна, нездоланна... 

На Аскольдовій могилі поховали їх — тридцять мучнів українців, славних, молодих...

Ми побачили Марію, яка читала книжку. 

На столі стоять квіти, які мені подарували друзі.

Я запам’ятав дівчину, яка грала на арфі.

Довкола були люди, що кудись поспішали.

Андрій Шевченко відомий як український футболіст.

Андрій Шевченко відомий у всьому світі.

Український футболіст, Андрій Шевченко відомий в усьому світі.

Андрій Шевченко — відомий український футболіст. 

Їй удома, у маминій хаті, завше спокійно та затишно спалося.

Зустрінемося завтра, після третьої.

Я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік.

Того дня ми гуляли досить довго, до самого вечора. 

Щойно фільм вийшов у прокат, з’явилися схвальні відгуки.

Я відчула полегшення, коли дізналася результати екзаменів.

Я заснула, як тільки автобус рушив.

Дощ припинився, лише ми переступили поріг будинку.

розширюють зміст речення 

звужують зміст речення 

пояснюють зміст  другорядного члена речення 

конкретизують або пояснюють  значення інших членів речення

Спить вітер на колінах у беріз, окутаних у молоко туману.

Лев упав і довго, лежачи, стогнав.

Тут, під кронами білих каштанів, причаїлися наші, повні щастя, літа.

Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч.

Пірат був звичайний пес, трудяга.

Уже багато років, відколи його забрано од матері, ніхто ні про що не питав.

 І тут, в Америці, живу я Україною.

Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос.

уточнювальна обставина часу

уточнювальна обставина місця

уточнювальна обставина способу дії

уточнювальна обставина міри і ступеня

дужками

комами

комами і тире

Вишиту сорочку в перехваті підперезано матер’яним поясом з китицями.

І Марічку, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали. 

Виснажені атаками й великими втратами, половці не витримали грізного натиску полку. 

 Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.  

Нікого тут нема, крім мене й господаря.

Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий. 

У сивій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище, колись козацькеє село. 

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.

Нікого тут нема, крім мене й господині.

Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні.   

 Гей, був у Січі старий козак, на прізвище Чалий.  

 І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої.

Зачаровані подорожні сиділи й мовчали.   

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав.  

В імлистій далині, осяяні срібним промінням місячним, стояли широкі лани золотого жита та пшениці.  

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

А пісня, наростаючи, пливла над берегом. 

 Жінка йде поволі й трохи зігнувшись.  

 І я зими крутий долаю норов, обличчя підставляючи вітрам.

Дівчата зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпившись.  

Осяяний сонцем перед нами розкрився зовсім новий світ.

Стоять налиті сонцем дні.   

В небі чистім і прозорім сонце сяє.

А сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

Явори й долини залила імла і, несміливі й кволі, встали зорі. 

Мокрі, стомлені, але радісно усміхнені ми входимо в ліс.

Двічі тяжко поранений раз майже вбитий, він аж тоді в степу повірив, що вцілів.

Нависло низько хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чайки. 

А пісня наростаючи пливла над берегом. 

Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

Піратський танк мчав палаючи

Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.

Біля багаття обнявшись сиділи друзі.

Гай лежав розпластавшись.

Не змокнувши риби не впіймаєш.

Іван не вгаваючи розповідав про побачене.

Мандруючи країною, друзі вивчали традиції народу.

Добре знаючи рідне місто, я не перестаю ним захоплюватися.

Пишучи твір, завжди обмірковуй хід своїх думок.

Згадуючи море, у моїй уяві постають літні вечори.

А як співали ми рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!

Я як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!

Я як співали ми, рідні, наче браття, натруджені за день, зібравшись при вогні!

Я як співали ми, рідні наче браття, натруджені за день зібравшись при вогні!

обставина: Пригадаємо ці трави осінні і ці крони, налиті вітрами.

 додаток: Суд? Окрім суду природи, я всі зневажаю суди.

означення: Гойдаючи утому на крилі, верталися додому журавлі.