Складне речення

у якому є одна граматична основа

яке ускладнене звертаннями та вставними словами

у якому є дві і більше граматичних основ

у якому є розділові знаки

 Була чудова, але сумна пора.

Як спить мала травиця, травиці дощик сниться.

Високо серед неба світив ясний місяць.

Понісся перший порив вітру.

Ми йдемо через сінокіс, і темніє над нами небо.

Дзвенить земля, а я слухаю.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Чим густіша паморозь падала на дідову голову, тим більше він любив мене і щедріше розкривав свою душевну скарбницю.

Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива…

Хмара небо криє, сонечко не блисне, вітер вовком виє, дощ потоком висне. 

Проклювали жайворонки хмари дощові, а самі сховалися у густій траві.

І море міниться в огнях, хвилюється трава.

Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках горить чиста роса. 

Солов’ї заливисто перетьохкуються у вербах, по садках, і вся ніч сповнюється тільки солов’їним співом

 Дні стояли у шелестах золота, у виступах блакиті, в потоках музики і чорнобривців, а ночі народжували печаль перелітних птахів.

У море впали краплі дощу, а за ними несподівано загув страшний вітер.

Автомобіль мчав трасою, його двигун тихенько вуркотів.

У прочинені вікна вривався теплий вітер.

Тато позичив у пана Богдана намет і карту автошляхів України.

Мама напекла пирогів, пампушок, млинчиків, насмажила котлет і наварила повний термос кави.

У верховітті високих дерев прогулювався вітер і дерева горнулися одне до одного. 

Після вранішніх туманів з глибин річки на небо випливло сонце і листя дерев аж тремтіло від пташиного щебету.

Усе більше темніло і вітер все дужчав. 

Ніби клаптики блакитного весняного неба впали на землю і синіють серед голого віття лісових дерев та сухої трави.

Настав теплий ранок дихає свіжістю земля.

Кленовий листочок покружляв у повітрі й упав у калюжу.

У лісі сльозяться крихітні струмки розквітає кожна квітка.

За селом починався гай і вузенька стежка вела через нього.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

Річка широка та глибока, а вода синя та чиста

Осінній вечір тихо догорає, і золото спадає з ясенів. 

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. 

Садок уже одцвiвся, i густо вкрив землю бiлими пелюстками.

 і тепло разом із собою забирало.

ніби пірнало в безкрає море.

і накладало ніжні сліди на берег.

і надворі починало вже темніти.

коли вибігав у двір старий кіт.

і різко тараном падали вниз.

та вимальовували в ньому арфу.

дуже швидко.