Складне речення (підготовка до ЗНО)

 Хвались собою, а не батьком.

Трава була свіжа, тому що пройшов дощ.

 Синя хмара загубила свій колір і сірим шматтям зависла над землею.

Ми в світ прийшли успадкувати славу, діла, і думи, й чесні мозолі.

Розчинила вона двері підводної хати та й пустила русалочок на луг погуляти.

 Увечері до хати посходилась уся сім`я: батько, мати, два старших брати, сестра-дівка.

 Переконання прищеплюються теорією, а поведінка формується прикладом.

 Там школярі й студенти у погожі дні й недільні ранки скопали чималу ділянку для квітів, кущів і дерев.

Гідність - це мудра влада тримати себе у руках.

 Зігріта сонцем, овіяна теплим вітром земля грає всіма барвами життя.

 Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був взірцем людської працьовитості.

На дзеркальному плесі виднілися відблиски зорі, її проміння вигравало, мов коштовне проміння.

 Треба слову ніжності додати, щоб уміло друзів пригортати.

Уночі була гроза, а ранок видався ясним.

 Чого навчився, того за плечима не носити.

 Чим міцніші зв`язки людини з культурою народу, тим більшого можна сподіватися від неї як від громадянина.

Слово "мама" росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева.

Може, квіти зійдуть - і настане ще й для мене весела весна.

Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну матір, і молитва наша праведна, як і любов.

 Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселить.

 Душа моя плаче, душа моя рветься, та сльози не ринуть потоком буйним.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав, щоб наша правда не пропала.

До нас у хату крізь вікно відкрите вривався гомін голосних потоків.

 Сизий бузок, яким були обсаджені стежки, переліз на їх гладеньке місце й вільно ріс собі там.

Верхів`ями сосни здригались від болю й розлуки і падали важко на землю, під корінь підтяті.

 Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.

 Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе.

 Трава залишає корені / людина – нащадків.

  Я відкриваю світ собі щодня / хоч, може, він стократ уже відкритий.

  Менше говори / більше почуєш.

Час має ще й іншу особливість / він працює на того, хто працює, а слава приходить до того, кому ніколи за роботою думати про неї.

 обставинна часу

обставинна допустова

обставинна причини

 з’ясувальна

коли настане слушна мить.

хоч на творчість немає часу.

  якщо наполягатимуть друзі.

про що мовчить більшість.

Залишилася вільна земля, де живем, на якій нашим внукам і правнукам жити.

Люди, які розмінюють свої почуття направо і наліво, мусять відчути себе злидарями.

Материнську чисту вроду, озорену прийдешнім днем, в серцях до скону пронесем, щоб у віках жило крилате благословенне слово - МАТИ.

Хіба забудеться для мене священна матері любов, її душі тепло щоденне, що зігріває мене знов?

 І вже тиха-тиха пісня снується з висоти, де обнялися голубе небо і зелені голови співучих осокорів .

Доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

 Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.