складно сурядне речення

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Там на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались.

Чад і сморід стояв над світом.

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало.

Скільки дозорців з нудьги полювало за лисом, а жодному не вдалося влучити. 

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане

Служки носили безліч страв: тетереви, гуси, журавлі, голуби, кури; всілякі напої: вино, мед, чистий і варений з корінням, квас.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт. 

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя. 

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть. 

Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

Кожен розповідав про найцікавіші бувальці, і в них вимальовувався колективний життєпис, переснований родинними турботами та вболіваннями.

Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на металеву дошку, як шріт.

Небо над степом чисте і літак, як рибина, пішов угору, крізь прозору океанну блакить.

Палить сонце, і весь простір завуальовано інеєм. 

Яблуко до долу струсять віти і воно вже в кроні не засяє.

Сіяє у росах сріблясте проміння і сіється листя в гулке безгоміння

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла!

Від ставу дівчатко біжить до межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

Уже відпахла липа і з літа покотилася гроза. 

Заходить до хати зоря-зорениця і гомін стихає кругом.

Пашать нагріті сонцем спориші і жайвори купаються в блакиті.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець .

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів .

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину. 

Там вогко, сіно пахне цвіллю. 

Івана гукали од хати, але він того не слухав. 

Ось і хата дядька Себастіяна, на ній темніє велике гніздо, зверху в ньому живуть лелеки, під низом — горобці. 

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами. 

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною. 

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього. ммммм