Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове речення.

Коли ми ще тільки збиралися в дорогу, до нас підбігали дівчата-студентки з гуртожитку і, посвічуючи гоструватими сяйливими очима, просили, щоб привезли маленьку ялинку для їхньої кімнати.

Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому і заходжуюсь топити.

В основу роману покладено чимало фактичного матеріалу, але називати цю річ документом не можна.

 Левко один час починав цікавитися врятованою дівчиною, але вона перший рік не ходила й не розмовляла, а лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати.

 З того, як раптом стихло все в яру, як ближчі бійці кинули і затоптали ногами цигарки, Злотін зрозумів, що загін очолив полковник.

Діти не знали, скільки минуло часу відтоді, як вони полізли в підземний хід.

Він бачив, що Оксана мучиться, і знав, що вона йому в цьому ніколи не признається.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

 Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки.

  Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине, а справжнє літо.

Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами.

Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці.

Ще пам'ятаю угорі над нами ходили дикі кози табунами.

Я пройду ти прощально поглянеш услід.

 Дощ ішов цілу ніч зранку він також сіється надворі сіро.

Прийшов Спас держи рукавиці про запас.

 Один лиш у долоні плеще Ірод Месію вбити мислив ще дитям.

Світ загалом жорстокий переможців носять на руках забуваючи переможених.

Відтворити подробиці сну не вдалося він складався із самих лише відчуттів.

Високо в небі спалахнула зірка світло її пульсувало не повільніше биття мого серця.

Дзвенить під серцем золота стріла дзвенить сережка золота у вусі.

Простугоніло смутком вечоровим хитнуло тиші синій оксамит.

У друга мого в Каліфорнії свої клопоти олені об''їдають троянди.

Вогненна зірка в небі пролітала сичі кричали вісники біди.

Закрався вечір одшуміла праця.

 Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Дощ упав на трави оживуть отави.

Світило сонце парувала земля.

Хочеш бути чесним зі всіма будь чесним насамперед із собою.

Я тільки відчув як це радісно робити комусь добро!

 Усе ж є щось не до кінця ясне чи не було чиєї злої волі?

Я глянув на Ромку він був блідий і нещасний.

Шелестить пожовкле листя по діброві гуляють хмари сонце спить.

Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива.

Благо вода поруч п'ятдесят метрів до Дніпра п'ятдесят до озера.

Щасливими не народжуються щасливими стають.

За вікнами вигін парував під сонцем, уже пожовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш.

Вернувся він - вже смеркло.

Заспівала Ніна Матвієнко - зал завмер, очікуючи дива.

Ластівки летіли в тучу, голуби - до схову.

..забираючи із собою тепло.

...вітерець гуляє, тиша настає.

 ...місяць вступає у свої права.

... одягаючи небо в червоні шати.

Вони жли так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.