Складнопідрядні речення

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).

Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).

Складне речення,частини якого з'єднані за допомогою інтонації(Без сполучників або сполучних слів).

Складне речення,частини якого є синтаксично нерівноправними та з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів

Складне речення,частини якого з'єднані сполучниками сурядності.

дві

три

чотири

п'ять

[ ], (яка ), і (яка ).

[ ], [ ], і [ ].

[ ], (яка ) і (яку ).

сполучниками сурядності;

тільки за допомогою розділових знаків;

сполучниками підрядності,сполучними словами;

Ви чули,як шумлять бори у вересневі вечори?

Сонце так світить ласкаво,що аж каміння сміється.

Де плачуть,там немає вже краси.

Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира.

Спинюсь і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Невесело на світі жить, коли нема кого любить.

Місяць піднявся високо вгору, зорі вкрили все небо.

означальні, з'ясувальні, обставинні

означальні, з'ясувальні, порівняльні

часу й місця, з'ясувальні, обставинні

обставинні, означальні, додаткові

Сонце вже нахабно і яскраво залазило у вікно, а в його променях купалася дівчина в золотій короні.

Вечірня роса, зробивши траву зеленішою, сама скидалася на великі смарагди в кілька каратів.

Коли виходили з готелю, сонце вже танцювало на небі ламбаду.

Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки.   (О. Олесь)

Ми рушили до будинку, що виднівся на околиці села.

Джерела живуть доти, доки над ними нахиляються попечені жагою губи (І.Драч)

Небо, яке сьогодні тихе, синє й глибоке, наливає море блакиттю  (М. Коцюбинський)

Де молодий вогонь, що серце пік?

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

Збратав нас труд, що творить чудеса.

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою.

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Море так бадьоро хлюпає, що аж любо слухати.

Розкажи, як за горою сонечко сідає…

Невдовзі ми підійшли до ставка, що геть чисто заріс осокою.

 Стрілець стріляє, а господарство гуляє. 

 Якщо батько візник, син знає, як коня запрягти.

Апетит приходить із першим шматком, сварка – із першим словом.

Тільки розбивши горіхову шкаралупу, можна дістати зерня.

Завжди перед головною.

Завжди всередині головної.

Завжди після головної.

Може стояти перед, після і в середині головної.

Десь із туману, з прозорої хмари дивиться давня Вкраїна

І дихає ягня на пальчики рожеві, і крихітний Ісус всміхається уві сні.

Діалект, а ми його надишем міццю духу і огнем любови…

Я ридаю, як згадаю діла незабуті дідів наших.

Старшого Кайдашевого сина звали Карпом, меншого — Лавріном.

За те, що він боровся за свободу, його спалили в мідному бику

Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша.

Широкі рукава закачались до ліктів, з-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки.

чотири

 п'ять

шість

сім