Складносурядне речення

де є два головних члени речення

де є граматична основа

де є дві і більше граматичні основи

де є другорядні члени речення

коли, як, тому що, а , і

проте, щоб. , бо, ні ..ні

проте, зате. і, та, ні...ні

зате, а. що. і. ні..ні

Зацвіли луги, діброви.

 Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні береже.

Усе одбивається в пісні, як в морі: рожева зоря, й червоная кров, і темна ненависть, і ясна любов.

У зіницях печалі відбиваються люди, дерева, обличчя.

чотири

п'ять

шість

сім

 І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

 В темряві подеколи траплялись ягоди; вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших.

три

чотири

п"ять

шість

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

складне з різними видами зв’язку

Хліб і рушник — одвічні людські символи

Благословенна в болях ран степів широчина бездонна

Люблю я слухати у полі пісні дівочі на зорі

Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй

двох і більше простих речень, об'єднаних в одне ціле за змістом, інтонацією, з допомогою сполучників або без них;

двох і більше простихречен, одне з яких обов'язково двоскладне, а інші - односкладні;

двох і більше простих речень, часто не пов'язних за змістом інтонаційно.

Озвався постріл над рікою і до коня схиливсь козак.

Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

 Ще довго він мовчав і ми всі сиділи немов заціплені.

Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

Він ледь освітлював землю, та мисливське око помічало навіть гілочки кущиків.

Певно, Сулейман забув на ніч зачинити заглушку, і вовки цим скористалися.

Вівці з жахом збилися в куток, а потім кинулися у прочинену браму.

Довго блукав із кімнати в кімнату, принюхувався до знайомих запахів і важко, по-людськи , зітхав

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

 Шугає вітер а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче.

 Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

А жайвір щебече а сивий будяк сохне.

Я дивлюся на небо й небо затихає в коливанні.

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Остап із Соломією сіли під вербою але їм не говорилося.

тому люди застібнули пальта.

піднялася курява.

закружлявши листя.

 і пішов дощ.

 і перетворив галявину на строкатий візерунок.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

 залишивши на ній неприкриті плями.