"Солов'їна сторожа" за О. Гончарам

соловей і дівчинка

автор і дівчинка

волошка і соловей

перепілка і дівчинка

Київ

Канів

Львів

Шевченківск

польова пустунка;

така крихта;

юна особа, дівча, цікаве до всього.

непосидюче дівча

проблисне попереду блакитний клаптик неба.

кожне стебло набрякло зеленою вологою.

з-поміж зеленого раптом зірочка синя!

Бо біля входу до музею подорожуючи побачили солов'їне гніздо.

Тому що соловей не пускав нікого до музею.

Тому що перепілка ніби бавилася з людьми.

І голос подає то звідси, то звідси, загукує дівчину.

Низом перепілка десь з хлібів повноголосо сповістила про себе.

Звабниця польова так і не з'явилася...

Їдем у Канів. Скрізь така краса. Що по другий бік траси? Пошуки перепілки. Музей.

Їдем у Канів. Що по другий бік траси? Пошуки перепілки. Музей.Скрізь така краса.

Їдем у Канів.Музей. Що по другий бік траси? Пошуки перепілки. Скрізь така краса.

Що по другий бік траси? Пошуки перепілки. Музей.Скрізь така краса. Їдем у Канів.

Дівча весело плутається в горосі

Заросилося по самі вуха

Бігало по полю і не хотіло їхати далі

Озвалося за горбом