Сполучник

Вибач мені за/те, що була неввічлива.

Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.

То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.

Як/би не переймався, балачками визнання не здобудеш.

Як/би знали, не те б заспівали.

О, що/б я не робив, любов моя вмиратиме зі мною.

Слова солодкі говорилися про/те, щоб волю дать нещасному народу.

Як/би я тепер хотіла у мале човенце сісти.

Що/б ми щасливими були, ти розпали багаття, розпали.

Ледве стримую докори свого серця за/те, що завинила без вини.

Ніч мине, як вже не раз минала, то/ж недарма темрява тремтить.

І досить руку простягнути, що/б за край світу засягнути.

Я хочу вірші написать про/те, як вітер гілочку колише.

Здається, ніби мирна днина, про/те чорнобильська біда не поминула без сліда.

Мій біль бринить, за/те коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю!

Ми вірші пишемо про/те, як стати біля дум на варті.

Я хочу жити так, що/б серце билось в такт з гарячим серцем рідного народу.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Всяк лицар має з королем ходити у походи, за/те він матиме собі і ласку, й нагороди.

За/те, що жили ми в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки.

Як/би я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти.

Вибачте мені за/те, що я вам пишу коротенько.

Я не знаю, як/би склалася моя доля, коли б біля неї не стояла моя зажурена мати.

Неба було тут так багато, що очі тонули в нім, як у морі, та шукали, за що/б зачепитися.

Міцне коріння у родючім полі ніхто не вирве, як/би не хотів.

І сказала мати: "Як/би ти, сину, йшов в отаку погоду?".

Чисте полуденне небо, і тихо-тихо, немов/би все заснуло.

То/ж сіль землі, то/ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу.

Ніч колихала так ласкаво, про/те не спалося мені.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Друзів люблю, за/те чванливих не терплю.

Принеси води, бо дуже хочу пити.

З"явились хмари, так що буде дощ.

Коли бажання добре, то й дорога легка.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Хоч була пізня осінь, день стояв погожий.

Про/те явище він дізнався з енциклопедії.

Як/би мені черевики, то пішла б я на музики.

За/те його покохала, що мав чорні вуса.

Як/би допомогти йому?

Що/б то приготувати на вечерю?

Ліси наче завмерли у святковій величі.

Я стрів тебе, як день волошку в житі.

Ми з такого роду, що любить свободу.

Там починаються поети, де починається душа.

Човен загойдавсь і поплив, куди хотів.

Ніхто не скаже, коли розпочалося козацьке лицарство.

Послухайте, як майстерно птах виводить ноту.

Як зветься вітер, що несе надію людям?

Гори мріють про небо, якого сягнуть не дано.

А сонечко запитало, чи тепло в моїй душі.

Сонце так світить яскраво, що аж каміння сміється.

Сяє дощик на зеленім листі, наче сльози капають на лист.

Будуть достигати влітку плоди, якщо квітнуть сади.

Душа наповнена теплом, хоч надвечір'я вже минуло.

Спинися, часе, розкажи, як наш народ колись тут жив.

Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.

Що/б не трапилося - будь людиною.

Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

Що/б не робив - роби добре.

Що/б жить - ні в кого права не питаю.