Сполучник

1

2

3

4

і, й, щоб, тому що, якби

а, але , чи..чи, або,та

ні...ні, то..то, зате, котрий, проте

де, коли, як, хто, що

якщо, бо , наче, та, й

немовби, наче, як, нібито, коли

хоч, як, і, зате, або

а, щоб, тому що, проте

Видно , що якась тваринка старанно перегрібала руде листя , зірване осіннім вітром

Десь у запічку ледь поблимував посвіт , а на миснику подзвякувало начиння

Папороть опустила своє зубчасте листя й, позбавлена тіні, конала звільна під нестерпним сонцем

Сонце то сховається за сіру хмару, то знову усміхнеться.

 хоч, хоча, хай, щоб

хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай

хай, щоб, аби, після того як

доки, бо, тому що, коли б

Що/б жить – ні в кого права не питаюсь.

Співай же за мною про/те, як весною усе відживається знов.

Не грайся хлібом – то/ж/бо гріх.

Як/би не крутила хуртовина, блисне промінь – крига розтає.

Як/же я тепер вернуся до батька, до матері?

 Ну що/б, здавалося, слова...

У криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай.

Узимку холодно, за/те комарі не кусаються.

начеб, начебто, тому що, і

зате, якби, якщо, мовби

немовби, немовбито, через те що, та

ніби, нібито, немов, мов

щоб, незважаючи на те щоб, бо, якщо

 коли, як, доки, після того як

тому що, через те що, перед тим як, для того щоб

тому що, завдяки тому що, не то... не то, проте

сполучники сурядності є членами речення

сполучники підрядності вживаються для зв’язку частин будь-якого складного

речення

сполучник – службова частина мови

сполучники підрядності служать для зв’язку однорідних членів речення

отож(бо), якби(ж)то, цеб(то), тому(то)

тоб(то), ніби(то), коли(б)то, мовби(то)

тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)

начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо

Я постійно думаю про/те, що життя швидкоплинне

Що/б не сталось, ми маємо зустрітися.

Треба працювати, що/б мети досягти.

Наша пісня — то/ж душа народу, його сила і могуть.