Сполучник

Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати.

Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось.

Повідомили про/те, що зустріч відбудеться завтра.

Наша пісня - то/ж душа народу, його сила і могуть.

Вибач мені, брате, за/те, що спізнився з допомогою.

Що/б улітку не вродило, те зимою не завадить.

Що/б не трапилося - будь людиною.

Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

Що/б не робив - роби добре.

Що/б жить - ні в кого права не питаюсь!

Як/би ти не знав багато, а більше за всіх не знатимеш.

Про що/б не писав поет, він завжди пише про людину.

Я поважаю тебе за/те, що ти завжди дотримуєш слова.

Я мушу книжки читати, що/б очі мої не осліпли.

Як/би не тис мороз, а весна буде.

Як/би там не було, а комусь належало це перевірити.

Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась.

Як/би ви знали, паничі, як люди плачуть живучи.

Як/би відали ви, які славні були ті суворі, закручені хлопці.

Як/би не було зими, за кожух не дбали б ми.

Скраю росли соняшники, між рядочками моркви зеленіли шпильки часнику.

Ще тільки початок осені, однак на березах уже жовкне листя.

На лугу зійшов сніг, попід кущами верболозу вже блищала вода.

Літо - це найкраща пора для дітей: можна купатись у річці, бігати босоніж по траві.

Він знає, де можна знайти довідку з правопису.

а, ні...ні, якщо

але, чи...чи, бо

або, щоб, якби

чи то...чи то, і, проте

то...то, хоч, і...і

часовий

розділовий

умовний

допустовий

порівняльний

А дрібненький зяблик моститься десь наверху явора чи тополі.

Інші постаріли, заросли бородами, але його впізнавали, махали вітально руками.

Тільки вовки виють то збоку, то десь попереду, то позаду нас.

І в її темно-оксамитових очах уже не було, як раніш, ні подиву, ні сміху, ні прихованої зневаги.

Батько порав коня. а мати з Ганночкою готували вечерю.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Зараз треба знайти якийсь сухостій та вечерю зварити.

І не було в тій розповіді ні трагічних зворотів, ні зітхань.

Нехай стократно помилявся, то хана кликав, то Москву.

І любистком, і клечанням уквітчали хату.

Йому уявилась ця тендітна дівчина з мотузком або кангою на шиї у засніженому степу.

На ньому не було вишуканого одягу з дорогих тканин, що виробляли київські чи заморські умільці.

І настурція, й півонія, й айстра росли біля хати кущами.

Лелека-гайстер поволі, але впевненою ходою йде по вуличці.

А соловейко-варакушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави.

Задумлива усмішка то з'являлась і ясніла, то поволі вкривалась холодною тінню.

Сходження на вершину відкладено, тому(що), за прогнозом, очікуються снігопади.

Показники валового збору пшениці перевищують минулорічні, (не)зважаючи на те що погодні умови були несприятливими.

Люди говорять, начеб(то) ви переїжджаєте до міста.

Даю тобі цей меч, дарма(що) ти не сильна.

Здавалося, немов(би) на блідому обличчі засяяли два величезні самоцвіти.

Залунали пташині голоси, як(тільки) зблиснув перший промінь сонця.

Сполучник - це повнозначна частина мови, яка вживається для зв'язку однорідних членів та частин складного речення.

Сполучник виражає залежність одного слова або речення від іншого.

Сполучники не бувають членами речення.

Морфологічно нерозкладні сполучники називаються простими.

Сполучники, які поєднують рівноправні, синтаксично незалежні слова або речення, називаються сполучниками сурядності.

Сполучники підрядності можуть бути членами речення.

єднальні

порівняльні

мети

розділові

протиставні

допустові

Молекули твердих тіл не можна вважати нерухомими, оскільки вони здійснюють хаотичні коливання відносно своїх стабільних положень.

Увечері треба пити тепле молоко з медом, аби був добрий сон.

Бровко заховався в будку, бо надворі холодно.

Дівчинка швидко виконала домашнє завдання, тому що уважно слухала пояснення вчителя.

Бабуся підклала дров у піч, щоб у хаті було тепло.

Довгими зимовими вечорами люблю читати художні твори або слухати музику.

хоч

аби

наче

оскільки

мовби

як

протиставний

єднальний

допустовий

розділовий

порівняльний