Стефаник ЗНО

майстер психологічної новели

«великий артист зору» 

«поет мужицької розпуки»

«селянський Бетховен»

нью-йоркську групу поетів

«Руську трійцю»

«Покутську трійцю»

«Братство тарасівців»

експресіонізму

реалізму

імпресіонізму

сентименталізму

після Другої світової війни

А після громадянської війни 1918–1922 років

наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

новелою

повістю

поемою 

розповідь ведеться від першої особи

складається з 7 розділів

містить розповідь про минуле Івана Дідуха

кульмінація в кінці твору

прощання з односельцями – син нагадує батькові, що пора рушати – танець з дружиною – Іван піддався на умовляння синів емігрувати до Канади – Іван показує дружині хрест і сповіщає, що там є вибито і її ім’я

Іван піддався на умовляння синів емігрувати до Канади – прощання з односельцями – син нагадує батькові, що пора рушати – танець з дружиною – Іван показує дружині хрест і сповіщає, що там є вибито і її ім’я

Іван показує дружині хрест і сповіщає, що там є вибито і її ім’я – танець з дружиною – Іван піддався на умовляння синів емігрувати до Канади – прощання з односельцями – син нагадує батькові, що пора рушати

Переломаний

Зігнутий

Підвіяний 

Схилений 

«…мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем»

«Я зробок – ціле тіло мозиль, кості дрихлаві, що заки їх рано зведеш до купи, то десіть раз йойкнеш»

«Я ціле життя лиш роб, та й роб, та й роб!... а я буду все працювати, хіба бих не міг ні руков, ні ногов кивнути»

«Лиш шкіра на кості»

Були-сте порєдний чоловік, не лізли-сте натараном на нікого, нікому-сте не переорали, ані пересіяли, чужого зеренця-сте не порунтали.

Та я вас просю, ґазди, аби ви, як мете на світу неділю поле світити, аби ви ніколи мого горба не минали… Просю я вас за це дуже ґречно, аби-сьте мені мого хреста ніколи не минали.

 Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не витримаю! Люди, такий туск, такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить!»

Так баную за тим горбом, як дитина за цицков. Я на нім вік свій скапарив і скалічив-єм. Коби-м міг, та й би-м го в апзуху сховав, та й взєв з собою у світ.