Складне речення.

 Сміється сонце з небозводу кудись хмарки на конях мчать.

 Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси.

А літо йде полями і гаями.

Робота не вовк в ліс не втече

Хмара небо криє сонечко не блисне вітер вовком виє дощ потоком висне.

Цвіте й гуде земля і серце весело співає. 

Іду шляхом сонце сяє вітер з травами говорить.

Пишається калинонька явір молодіє кругом їх верболози й лози зеленіють.

Я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Дихання осені на квіти впало, у зелені дерев сумує де-не-де пожовклий лист. 

Калина розпашіла під вікном, верба журбу гойдає над ставком.

Листя вмирає й на брук осипається.  

Був теплий дощ, в траві стоїть вода, на гілці синя бабка обсихає.

Стежинку відшукати треба, щоб ходив ти вік у щасті.

Сміюсь я, жартую, співаю, не скаржусь на долю зовсім.

 Послухайте, як дихає земля.

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

 Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.

Земля гуде, i ридають дерева.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

Стара черемха заздро поглядала на молоду черешню.

Народилося літо з снігів і дощів, наполохано сіло в садочку.

Візьми мене, природо, у свої обійми.

Я дивлюся у вікно: чудовий вечір запалює зорі.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Зненацька за одну ніч упав сніг, і тепер пущі лежали під холодним небом.

Кінь вийшов на піщану косу, а вода стікала по його стрункому тілу.

Шептало молотив копитами теплуваті хвилі і бризки смачно лоскотали губи.

є простим реченням із однорідними присудками

є складним реченням із двома граматичними основами

є складним реченням із трьома граматичними основами

є простим реченням з однорідними підметами