тире між підметом і присудком

Синій птах надзвичайно красивий. 

У чужих краях і хліб неначе вата. 

Я не турист у ріднім краї, не мовчазний спостерігач.

Рибальство й полювання основні промисли на Камчатці. 

Небо на початку вересня голубе й чисте. 

Ми діти твої Україно! 

Найменше діло балакати. 

Слово не стріла, а найглибше ранить. 

Дівчина наче квіточка.

Київські кручі фортеці землі. 

Осінній вечір теплий.

Вони справжні патріоти. 

Дорогі батьки і вчителі, наш ідеал – працелюбна людина.

Він запеклий мисливець.

І земля у ріднім краї – наймиліша, найтепліша.

Кажуть, батьківська любов до дітей що сонце.

Музична ріка – найкраща характеристика для творчості Павла Тичини.

Цей фундаментальний тип мовлення – не опис, а роздум.

Ти наше диво калинове, чудова українська мово!

Моє завдання – примусити тебе мислити, читаючи мою книгу.

Ми велика сила, тому ніхто нас не переможе.

Ввічливість, уважність і чемність – основна вимога мовного етикету.

Яке то щастя – свій народ у світлі бачити.

У деяких рослин будова насіння – схожа.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Козак як мала дитина.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Вода добрий друг і помічник людини.

Баобаб дуже високе дерево.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

Дівочі сльози мов весняний дощ.

А я не раб не хитрий служка чия натура як подушка податлива й м’яка.

Ти Жар-птиця і мрія мила…

Пісня і праця великі дві сили.

Ті вечори осінні як напій що пахне ґрунтом яблуком і гроном.

Дядько у мене великий дивак.

У нас кохати полюбить сповна і серце з милим вік не розлучати.

Поезія це діло совісне не грайся нею безпричинно.

Але життя не сон воно не склянка чаю.

Кров людська не водиця проливать не годиться.

І все на світі треба пережити і кожний фініш це по суті старт.

Земля мов казка.

Я син простого лісоруба гуцула із Карпатських гір.

Ми гінці весни крилаті, знаменосці днів нових.

Дівочі сльози мов весняний дощ.

Ліс це чудова лабораторія, гігантська фабрика цілющого повітря.

Промені як вії сонячних очей.

В чужих краях і хліб неначе вата. 

Мова і пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати.

Мова – це здобуток культури, духовної діяльності певного народу.

Радість, не поділена з другом – це не радість, навіть не пів радості, а якась поганська четвертушка, мізерія якась.

Найбільша мрія віртуоза – зробити чудо непомітно.