Тире між підметом і присудком

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця. 

Небо над дорогою синій кришталь.

От вони ці горожани! 

Сталося все що мусило статись.

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова не полова.

Мова одяг думок.

Ти втілення добра.

Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

 Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні? 

 Київ це те місце, звідки тягнуться і куди стягуються всі нитки нашого культурного буття, а Софія – його образ.

Він надзвичайно відповідальна людина.

 Поезія Кобзаря це програма самовдосконалення, національного будівництва. 

Він не символ, не зброя, а сила народу!

Краса душі, краса любові найвища на землі краса. 

Сивий коник то мій брат.

Мистецтво найкращий педагог. 

Говорити річ нудна. 

Вірний приятель то найбільший скарб.

То кремінь, а не чоловік. 

Мої слова не зброя, а ридання. 

Двічі по два чотири.

Душа моя пустка холодна й німа. 

Ці квіти спогади про світлі дні.

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі. 

Вірний приятель - то найбільший скарб.

Вік звікувати - не в гостях побувати.

Жити без праці - значить не жити.

Яке то щастя - свій народ у світлі бачити.

Благословенна в болях ран степів широчина бездонна.

Найкраща насолода, висока радість життя почуватися корисним людям.

Вибивати склянки значить видзвонювати в корабельний дзвін години.

Була ти наче золота царівна у зорянім вінку на темних косах.

У наш час екологія це розгалужена система наук.

Козак як мала дитина.

Природа ось законодавець смаку краси і досконалості.

Вода добрий друг і помічник людини.

Баобаб дуже високе дерево.

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Руки дівчини зробилися як лід.

Червона рожа над усі квіти гожа.

Тільки труд життя основа краса всевладного життя.

головні члени речення виражені іменниками в називному відмінку; дієслівна зв'язка відсутня

перед присудком стоять слова то, це, значить, ось

один з головних членів речення виражений іменником у називному відмінку, а другий - неозначеною формою дієслова

обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова

Тільки пісня моя - мов ридання. 

Сухі гілки - це вже вінок терновий. 

Ти не бійся дивитись в мої розтривожені очі, очі - вікна моєї душі. 

Вимагаєш сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність – це ще не ознака душевної доброти. 

Ти мене словами не печаль. І без цього осінь - як ранета. 

Жита – думок одвічний заголовок.