Тире між підметом і присудком

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця. 

Небо над дорогою синій кришталь.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

От вони ці горожани! 

Сталося все що мусило статись.

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова не полова.

Мова одяг думок.

Ти втілення добра.

Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

 Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні? 

Наша ж історія культури це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали перші його будівники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм давно перетворився б на руїни.

 Київ це те місце, звідки тягнуться і куди стягуються всі нитки нашого культурного буття, а Софія – його образ.

Він надзвичайно відповідальна людина.

 Поезія Кобзаря це програма самовдосконалення, національного будівництва. 

Для мене Тарас Шевченко не тільки великий поет великого народу, а й символ

України.

Кожне покоління читає Кобзар як Святе Письмо книгу пізнання добра і зла. 

Краса душі, краса любові найвища на землі краса. 

Сивий коник то мій брат.

Мої слова не зброя, а ридання. 

Двічі по два чотири.

Душа моя пустка холодна й німа. 

 Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя. 

Ці квіти спогади про світлі дні.

Україна - розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі . 

Я знаю, - мова мамина - свята.

Вік звікувати - не в гостях побувати.

Вірний приятель-то найбільший скарб 

Жити без праці - значить не жити.

Яке то щастя - свій народ у світлі бачити.

Благословенна в болях ран степів широчина бездонна.

У нас кохати полюбить сповна.

Найкраща насолода, висока радість життя почувати себе корисним і близьким людям.

Вибивати склянки значить видзвонювати в корабельний дзвін години.

Була ти наче золота царівна у зорянім вінку на темних косах.

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Руки дівчини зробилися як лід.

Червона рожа над усі квіти гожа.

Тільки труд життя основа краса всевладного життя.

головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками в називному відмінку; дієслівна зв'язка відсутня

перед присудком стоять слова то, це, значить, ось

один з головних членів речення виражений іменником у називному відмінку, а другий - неозначеною формою дієслова

обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова

присудка

підмета

додатка

обставини

головні члени речення виражені іменниками або кількісними числівниками в називному відмінку; дієслівна зв'язка відсутня

перед присудком стоять слова то, це, значить, ось

один з головних членів речення виражений іменником у називному відмінку, а другий - неозначеною формою дієслова

обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова

Тільки пісня моя - мов ридання. 

Сухі гілки - це вже вінок терновий. 

Ти не бійся дивитись в мої розтривожені очі, очі - вікна моєї душі. 

Вимагаєш сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність – це ще не ознака душевної доброти. 

Ти мене словами не печаль. І без цього моя осінь – рання. 

Жита – думок одвічний заголовок. 

У ці дні ранки тепліші.

Читати нові світи відкривати.

Твої очі як зорі.

Квітки конвалії найніжніші.

Доля української мови сумна й героїчна водночас.

Мова кожного народу явище давнє.

Національна мова це здобуток культури, духовної діяльності певного народу.

Мова основа культури нації, найбільший її скарб.

Кохання не іграшка

Сини як зима і літо.

Усі дерева вкриті інеєм.

Книги морська глибина

Руки дівчини зробилися як лід.

 Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

Червона рожа над усі квіти гожа. 

Тільки труд життя основа .

присудок

означення

обставина

підмет

Гуляти не ціпом махати...

 Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа.

Ти виняток, ти унікум, ти не від світу сього!

Моє серце не стальне.

Ти пісня моя лебедина (Л.Костенко)

 Він рідний нашим городам і селам (М.Рильський)

Мова це розум і руки, сутність народу (М.Луків)

Сад великий, але старий, запущений (М.Івченко)

Будьте виваженими під час будь-яких розмов.  

Погляд жести манера говорити можуть вас насторожити.   

Не з усіма співрозмовниками приємно спілкуватися.  

Зрозуміти людину це подивитися на світ її очима.

 Дикий кіт хитрий звір. 

 Ніч велика чарівниця!  

Красне слово золотий ключ.  

Ми покоління смартфонів.

А) 1

Б) 2

В) 3

Г) 4

А) Голова наша кругла як небо , ступня пласка як земля.          

Б) Я син свого народу.                       

В) Чинити правосуддя праведному радість.                            

Г) Невже моя пісня не хвиля?

А) Поезія це завжди неповторність.

Б) Вода з вогнем не товариші

В) Бджола відома трудівниця

Г) Любити не знати спокою.

А) І душу опанував тихий і глибокий настрій                                                                                

Б) Осінь прощальна сповідь усього живого, велична поема жалю і надії.                              

В) Вона мій океан, мій світ, моя душа.              

Г) Серце не камінь

А) Людина без волі мов кінь на припоні.                        

Б) На гіллі рясному цвіт немов сніжинки

В) Мої слова не зброя, а ридання.                                 

Г) Життя без книги хата без вікна.

Д) Творчість завжди мрійна і тривожна.

Фрукти найздоровіша їжа.

За шпигунами ганяти не в карти грати.

Ми лише квіти далекого казкового краю.

Прощати пробачати чию-небудь провину.

Найвищий для мене чин Книга.

Кожна пригода до мудрості дорога.

Людина то пуп’янок небувалої казки.

Маленька праця краща за велике безділля.

Вірити це не зупинитися в розчаруванні а шукати нові відкриття свого «Я».

Довговічність на землі се вміння довгий час залишатися людяним.

Увесь берег річки в межах міста наша територія.

Субота не робота а в неділю нема діла.

Щастя без розуму дірява торбина.

Дим це віддих людського житла добрий дух хижі.

Шанувати батька і матір обов’язок кожної людини.

Ми організатори власного життя й ковалі особистого щастя.