Тире між підметом і присудком. Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертаннями.

А Я син простого лісоруба.

Б Музика це мова почуттів.

В Дев'ять мінус чотири п'ять.

Г Травень вічнй єретик.

А Егоїзм першопричина раку душі.

Б Душа моя переповнена радістю.

В Пісня і праця великі дві сили.

Г Грати словом долею грати.

А Доросла пам'ять то уже не слайди.

Б Марудна справа жити без баталій.

В Нікчемність рідна сестра підлості.

Г Ніч наче озеро в берегах неба.

А Кров людська не водиця.

Б Зрадити душу найнижче рабство.

В Люстра електрична душа орхідей.

Г Природа наймудріший співрозмовник.

А Серж Лифар зірка світової величини.

Б Диплом без праці пустенька цяця.

В Кров не вода а серце не камінь.

Г Коровай то щедрість нив.

А Зернина то життя в сповитку.

Б Ми захисники чистої природи.

В Малювати твоє хобі.

Г З правдою дружити щастя заслужити.

А Творчість завжди мрійна і тривожна.

Б Я твій товариш друг дитячих літ.

В Пізнать сеье то школа нелегка.

Вода холодна, чиста, снігова.

А Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Б Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

В Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Г Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Д Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

А Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Б Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

В Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Г Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Д Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А Тебе я земле всю сходив до краю.

Б О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

В Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Г Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Д Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

А Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Б О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

В Там в борі вітер листям шевеліє: Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Г Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Д О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні!

А Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Д О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.