Тьохіванко, Тьохандрійко і Цвірінько. Всеволод Нестайко

вірш

казка

оповідання

український народ

Анатолій Григорук

Всеволод Нестайко

 весна

літо

осінь

Тьохмаруся і Тьохвасиль

 Тьохганна і Тьохіван

Тьохгалина і Тьохволодимир

Прала

Готувала

Сиділа на яйцях

 Відлетіли у теплі краї.

Підкинули яйце.

Мабуть на них напав якийсь хижацюра, бо вони зникли.

Викинути непотрібне яйце.

Висидіти самотнє яйце, як своє.

Пошукати Горобейченків.

1

2

3

4

Солов'ята дражнили Цвірінька, сміючись з його мови.

 Солов'ята намагалися навчити Цвірінька своєї мови.

Солов'ята намагалися вивчити горобину мову.

Нічого не сказала.

Похвалила синів.

 Присоромила синів, сказавши, що солов'ї з сім' ї горобиних, горобцеподібних.

Шабля ранить голову, а слово — душу.

Хто іншу мову зневажає, той і свою не поважає!

Слово не полова, язик не помело.

Дружба - головна на світі.

Сам пропадай, а іншого виручай.

 Кожна мова пречудова, бо для когось вона рідна мова.