2Українська література до ЗНО 2020 (висловлювання про автора або про твір)

Пишна троянда в саду української літератури

Він став душею вічевого руху, незламним агітатором і володарем селянських дум. Слухаючи його, народ хвилювався, вогнем палав або, як дитина, плакав від зворушення.

Ритмомелодика твору досягається своєрідною звуковою "оркесторовкою" твору. Опинившись серед чарівної природи, ліричний герой вслухається, в її "велику тишу", яка озивається безліччю незвичайних чарівних звуків: співом зозулі й жайворонка.

Академія в одній особі.

Титанічна діяльність (...) відбила національні воління розірваної між імперіями Романових і Габсбургів української землі... Шевченко народив, а (...) виховував українську націю

...Без нього сучасний літературний перебіг не мислиться. Не мислиться без „Кирилових крил”, без „на рівні вічних партитур”, без „соняшника”, який їздить на велосипеді, без „планетарної причетності” — одне слово, без тих фірмових, суто (...) знаків, які стали називними, афористичними.

У цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі…

Роман є своєрідною мозаїкою, де поєднано розмаїття жанрів, які утворюють художню формозмістову цілісність

Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа.

Зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє у творчій спадщині (...) (назва твору).

Сонце- та вогнєпоклонські мотиви проймають увесь дотеперішній доробок (...)

Ви - сміху й гумору до пари

Ви - укрсатири Головвишня

(...) - Майстер Корабля

Вили бурі історії. Рвали й жбурляли відвічне.

О, ти знав, що тоді не сонети й октави, о ні!

Жорстко-ярим залізом ти пік одоробло північне,

Й клекотіла душа твоя в гнівнім, в смертельнім огні.

У (назва твору) найсильніше виявилася одна з основних рис (...) світовідчування і творчої манери — музикальність, найвищих верховин сягнула гнучкість і розмаїтість (...) слова — легкого, як серпанок, у речах Мавки, густо-мідного в устах „Того, що в скалі сидить“, пронизаного вогнем пристрасті в Перелесника¹, добродушного і ясно-спокійного в дядька Лева, прибитого денними турботами до землі в Лукашевої матері, ніжного, тривожного й наївного в Лукаша.