До давньої української літератури належить твір
«І мертвим, і живим, і ненарожденим...»
«Енеїда»
«Камінний хрест»
«Слово про похід Ігорів»
У вірші «De libertate» автор згадує історичного діяча, про якого йдеться й у творі
«Модри Камень»
«Кавказ»
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
«Маруся Чурай»
Івана Мазепу, Максима Залізняка, Івана Гонту згадано у творі, де є рядки
«Херсонські прерії – мов Січ, / А кобзарем - херсонський вітер, / І рідним був одразу клич: / – Вставайте! Кайдани порвіте!»
«Гетьте, думи, ви хмари осінні! / То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?»
«Господи, гніву пречистого / благаю – не май за зле. / Де не стоятиму – вистою»
«Любіть Україну, як сонце, любіть, / як вітер, і трави, і води... / В годину щасливу і в радості мить, / любіть у годину негоди»
Перші десятиріччя після скасування кріпацтва – історичне тло твору, у якому зав'язкою є
Тугар Вовк прибуває з дочкою в Тухольщину
Карпо Кайдаш одружується з Мотрею
возний пропонує Наталці одружитися з ним
початок подорожі Енея з троянцями
Зображення трагічного кохання Івана та Марічки в обрамленні гуцульських звичаїв та карпатської природи – тема твору
Івана Нечуя-Левицького
Михайла Коцюбинського
Ольги Кобилянської
Ліни Костенко
Ознаки постмодерну відчутні в рядках
«А надворі справді дощ... Травень, а так, понімаєте, холодно, як сказав поет... І дощ, дощ, який не вщухає, і пики, пики, їх усе більшає, вони розмножуються діленням і плавають довкола вас, наче риби, глибоководні плескаті риби з дна найчорніших океанів»
«Київ – це те велике місто, куди він іде учитись і жити. Це те нове, що він мусить у нього ввійти, щоб осягнути свою здавна викохувану мрію. Невже Київ справді близько? Він збентежився...»
«Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці. Тротуари - з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити. Я з пів року зневажливо топтав тротуари, поки взнав від Професора, що цей камінь привезено з Італії і що це – закам’яніла лава Везувію»
«Се так, як от інколи схопиться завірюха – громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, повиворочує з корінням дуби й берези, а чому указав Господь рости й цвісти, те й останеться, і красується і весело да пишно, мов ізроду й хуртовини не бачило»
Орел і Черепаха
На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії:
– Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай, Боже, їй царство небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!...
– Слухай-но, дурепо! – обірвав її проповідь Орел. – Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.
Сила: Прагнення насолод і слави багатьох збиває у протиприродний стан. Се тим шкідливіше для них буває, чим більша така невідповідність.
Григорій Сковорода
За жанром твір є
байкою
думою
новелою
оповіданням
Орел і Черепаха
На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії:
– Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай, Боже, їй царство небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!...
– Слухай-но, дурепо! – обірвав її проповідь Орел. – Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.
Сила: Прагнення насолод і слави багатьох збиває у протиприродний стан. Се тим шкідливіше для них буває, чим більша така невідповідність.
Григорій Сковорода
Проблему, порушену у творі, найкраще відображає прислів'я (приказка)
На чужу роботу дивитися – ситому не бути.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні – слізки ллють.
Білі руки чужі труди люблять.
Не за своє діло не берися, а за своїм – не лінуйся.
«Буду жити! Геть думи сумні!..» – життєствердно лунає у творі
Василя Симоненка
Дмитра Павличка
Лесі Українки
Ліни Костенко
Ліні Костенко належать слова
«Моя любов чолом сягала неба, / а Гриць ходив ногами по землі»
«Я на вбогім сумнім перелозі / Буду сіять барвисті квітки»
«За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата»
«Віють вітри, віють буйні, / Аж дерева гнуться, / Ой як болить моє серце, / А сльози не ллються»
Уривок
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає;
Хто в любові не знається,
Той горя не знає
узято з
календарно-обрядової пісні
суспільно-побутової пісні
народної думи
родинно-побутової пісні
Класичним зразком українського оперного репертуару став твір
«Мартин Боруля»
«Valse mélangcolique»
«Наталка Полтавка»
«Мина Мазайло»
Створюйте онлайн-тести для контролю знань і залучення учнів до активної роботи у класі та вдома
Створити тест
Зареєструватись за допомогою Google