Українська мова. Синтаксис. Члени речення.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Тут ми з Піратом кинулись до моркви.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у простір хмар показує кіно.

Іти мені додому неблизький світ.

Ми нічого спинити не в силі.

Сідати за стайню збирається сонце.

Море було безбарвне, аж чорне.

Заміж вийти - не дощову погоду пересидіти.

Моє серце прагне буять на просторі!

А ось тепер будемо вечеряти всі разом

Любить людей мене навчила мати.

На небі сонце - серед нив я.

Син від розкоші вередує.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ

Не відступати на жоден крок!

Саме через тебе мені світ милий.

Поїдемо переймати досвід.

Все так відчайдушно, щасливо цвіте.

Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

Весна - художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Митець - створіння дуже примхливе і складне.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Якою красивою є людина праці.

Усі ми дружні дружбою своєю.

Спадають млосно вечори липневі.

Наше життя - бурхливий океан.

Роки життя не владні над тобою.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

Клен напроти кидав тінь на грядки.

Брат радий допомогти.

Сестра вміє співати.

Батьки поїхали відпочивати.

Я хочу поплавати.

Циферблат годинника на розі снігом замело.

Нещадний грудень з рук обох кладе на шлях замети сизі.

Вище всякої в світі краси - ніжна вдячність людської сльози.

А зоря вже кладе свій перст на далеку віху.

Мліє степ у малинових променях передвечірнього сонця.

Мліє і сходить до неба степова імла.

А тополеня мале свої солодкі духмянці - парфуми у степ посилає.

Скоро стане тополина вся у шовкових листочках.

Володимир Сосюра - поет яскравий і самобутній.

За лужком - бережком багряніли картини пожеж.

Глухо та по - осінньому гули дерева.

Боєць стояв над кущиком синіх квітів.