Українські землі у складі Румунії

Південна Бессарабія, Північна Буковина, Північна Мармарощина

Північна Буковина, Бессарабія, Поділля

Південна Мармарощина, Північна Буковина, Холмщина

Південна Бессарабія, Північна Буковина, Закарпаття

1919

1920

1921

1922

Так

Ні

Наділення землею в регіоні виключно румунських колоністів

Конфіскацію поміщицького землеволодіння та передачі селянам земельних ділянок за викуп

Надання українським селянам за викуп ділянок, що не перевищували 1 га, румунські колоністи отримували 4, 5 га ріллі та додатково 0,5 га під садибу, 1 га пасовища

Викуп частини поміщицьких земель державою та передачу ділянок в регіоні за викуп румунським колоністам

1921

1924

1929

1939

"Справа 300"

"Процес 500"

"Татарбунарська справа"

"Справа 500"

Не мала своїх депутатів в румунському парламенті

Боролася за рідну школу та церкву

Не мала своєї преси

Вимагала переглянути аграрну реформу

Не була налаштована на співпрацю з владою

Була масовою, мала осередки в усіх регіонах

Вимагала автономії українських земель

ОУН

Українська національна партія

 КПЗУ

 Комуністична партія Буковини

«Міністерство освіти категорично відхилило прохання відкрити школи з викладанням українською мовою, наголосивши, що громадяни зобов’язані давати своїм дітям освіту тільки в ...школах з румунською мовою викладання».

 «На Волині та Поліссі осаджено понад 8 тисяч родин військових. Дано їм, за урядовим розпорядженням, землі від 20 до 80 га, деревину на будівництво, грошей чимало».

 «Країна русинів на південь від Карпат буде мати окремий сойм. Цей сойм буде виконувати владу в усіх мовних, шкільних, релігійних питаннях краю».

 «Відновлюються культурні товариства, театральні трупи, студентські гуртки та органи преси. За таких обставин можна було думати про відродження українського життя в обмежених рамках».

 сприймання українців не нацією, а лише етнічними відгалуженнями польської та румунської націй.

 прагнення українців Польщі та Румунії возз’єднатися з радянською Україною.

розуміння того, що українці є повноцінною нацією, яка завжди буде прагнути до створення власної національної держави, загрожуючи єдності Польської та Румунської

 типова стосовно національних меншин політика європейських держав, щоб зберегти міжнародну політичну рівновагу.

 надання статусу автономії, право на створення місцевих органів самоврядування та власних законів.

надання статусу культурно-національної автономії, право на розвиток української мови, освіти, культури.

 поширення законів Румунського королівства, збереження самоврядування українських громад.

 поширення законів Румунського королівства, ліквідація самоврядування українських громад, влада на місцях румунських чиновників.

досягнення великих економічних успіхів, бурхливий розвиток важкої промисловості, формування розвиненої транспортної мережі, визначали економічне обличчя країн, яким належали.

 досягнення значного економічного розвитку, концентрація промисловості, збереження середнього рівня розвитку, як і центр держав, яким вони належали.

 економічний розвиток тими ж темпами, що й інші регіони своїх країн, а тому певне відставання від найрозвинутіших частин країн, у складі яких вони перебували.

збереження довоєнного рівня розвитку, аграрно-сировинні придатки, внутрішні колонії, ринки збуту для товарів метрополій, джерела сировини та дешевої робочої сили.