Ускладнене речення

Ти в мені запалила…кохання.

Здалеку виднілися привокзальні…

…зігрійте мою душу охололу.

..не виходять мені з голови.

Саме… відбивались у вікнах.

Квітнуть вишні в моєму саду, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

 Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

І враз затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Оцих тополь приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але й синівське теж!

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

І це повітря і покручені лози і зів’яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів курочок можна було викосити косою в траві.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

Не читай лежачи!

Деякий час усі сиділи задумавшись.

Погомонівши молодята пішли з садка

 Якби хліб та одежа то їв би козак лежа.

Ідуть дівчата в поле жати та знай співають ідучи.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

З півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Живе село мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.

Зламавши кригу, річкою залило всю заплаву.

Місяць плив, намагаючись утриматися на нетривких хвилях неба.

Столітник або алое використовують для лікування шлунка.

Високого ліризму сповнені народні пісні або балади.

Для зміцнення фундаменту використовують дуб або кедр.

Почитаємо «Мину Мазайла» або «Народного Малахія» М. Куліша.

Підмет здебільшого виражається іменником або займенником.

Захищати свободу (на мою думку), мають передовсім письменники.

Улітку, як і треба було сподіватися, школа пустувала.

Нарешті настали перші сонячні дні.

Як на гріх – траплялася пригода за пригодою.

Обабіч дороги зеленіє заболочений луг, а, може, й справжнє болото.

І, може, я тому й поетом став, що увібрав у себе казку діда.

У біді пізнаються хороші безкорисливі друзі.

Прийде час святий благословенний час любові злагоди добра.

Український весняний вечір постає з картини Т. Шевченка.

Кущиться бляклий поламаний вітром очерет.

Після першого спекотного квітневого дня плинув тихий вечір.

Напоєний морем свіжий вітер дув морякам у спину.

Хмаринки сонцем пересновані пливуть і тануть наче дим.

Над залитими квітневою повінню луками холонув оранжевий вечір.

Це ж ми гартовані в снігах завіяні в пожежах загравою засвітимося у віках

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Я небесами пійманий тремчу.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

Розмиті дощами дороги зовуть наче поклик тривоги.

Лежить дорога золотом прошита.

Зимову ніч безсилу від тремтінь бере в обійми полум'яний ранок.

Пропахлий чебрецями в обличчя віяв теплий вітер.

І видзвонює мотив моє сріблом скуте слово.

Лежить під небом чистим і високим холодний степ моєї самоти.

Гордий нікому годити ніколи в житті я не вмів.

Ллється в кімнату вечірнє повітря тепле й запашне.

Зріє в серці пісня ніжна і тривожна.

Сивий полин високий запилений п'янив своїми пахощами.

Ріка стрімка і студена упала до ніг невисокого клена.

Співають солов'ї співці весни й любові.

Новий рік стоїть на порозі у засніженім білім кожусі.

Як рибалка я повинен бути людиною поважною й розсудливою.

Пам'ять про Лесю Українку як геніальну поетесу житиме у віках.

Ясні охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю.

Ця несподівана зустріч зворушила всіх особливо дітей.